вівторок, 6 травня 2014 р.

Чотири варіанти Кохання

"Древні, навіть Ісус, пили вино розбавлене водою. Бо тоді вино існувало у чистому вигляді. Ті сурогати, що ми зараз п’ємо,  розбавляти водою не потрібно. Вони вже готові до вжитку. Отак і кохання у чистому вигляді існує тільки у книжках та у наших мріях. Але його основні сюжетні конструкції можна виокремити"
        Із листа Сергія Левитаненка Олексі Ланецькому

Варіант 1: Трохи раціональний

Я, як щасливий жайворонок, прокидався би о п’ятій годині ранку, робив зарядку, приймав душ, снідав і працював до дванадцятої години дня. Цього ранкового часу мені би вистачило аби закінчити всі пов’язані з роботою справи.

Вона, як щаслива сова, прокидалася би о дванадцятій годині дня.

Ми разом би обідали, а потім займалися спільними справами і задоволеннями: спілкувалися, займалися сексом, господарством, спортом, зустрічалися із друзями, ходили у театр, кіно, на прогулянки, пили вино.

О десятій вечора я лягав би спати, а в її розпорядженні лишався би телефон, комп’ютер та немитий посуд.

Вона, закінчивши справи, лягала б о другій ночі, міцно притискуючись до мене, аби я відчував тепло і запах її тіла, та вставав о п’ятій ранку - відпочивший та енергетично заряджений для нового щасливого дня разом.

Варіант 2: Майже ідеальний


Я би ніколи не знав її імені, як і вона мого. Я не знав би чи є у неї родина, чоловік, діти. Я не знав би де вона працює, не був би знайомий із її друзями. Я не знав би звідки вона приходить до мене і куди прямує, коли входить від мене. Я не знав би її знаку Зодіаку, скільки їй років, де вона народилася. Я не знав би про її літературні та музичні смаки.

Ми би ніколи не вимовляли, коли були разом, жодного слова.

Вона би приходила до мене о шостій вечора, роздягалася і ми до десятої займалися сексом. Нічого, крім коханого тіла партнера, нас би не цікавило.

Бо бажання нічого не знати про свого партнера – то один із найсильніших проявів кохання.

Я не знав би: чи прийде вона завтра.

Варіант 3: Дуже фантастичний

Ми ніколи не знали б коли ми заснемо чи прокинемося, коли їстимемо чи займатимемося сексом, коли нам заманеться піти на прогулянку або в тиші кімнати читати книжки, що взагалі ми сьогодні робитимемо.

У нас би були спільні інтереси, спільні смаки. Тобто, її - стали моїми, а мої - її.

Головне кожну мить бути поряд: відчувати її присутність, чути її дихання, вдихати її запах. Не розлучатися ані на мить. Щоби вона кожну секунду була у полі зору, бо інакше хоч вий!

Така фантастична благодатна залежність надихала б нас на бажання жити вічно.

Варіант 4: Практично оптимальний

До самого кінця життя в мене трапляються романи із різними жінками. Я не можу зупинитися на жодній. Якусь роблю щасливою, якусь розчарованою. Сам залишаюся задоволеним або роздратованим.

Це справедливо. Бо сенс життя Козака у служінні: мистецтву, Україні, Богові. Він не може присвятити своє життя служінню одній жінці. А не віддавати себе всього будь-якій справі для нього неможливо. Бо це буде профанацією і того, і іншого. Бо це не чесно перед жінками і не доцільно по відношенню до служіння.

Це цікаво. Бо різноманітність емоцій робить твій духовний світ багатшим, а, відповідно, і тебе досконалішим. Через тернії жіночих нігтів до зірок творчого натхнення.

Це відповідально. Бо лише позбавившись тебе - вона зможе відшукати свого обранця, свою половинку. Хай не гає на тебе свій час, найбільшу даровану дорогоцінність життя.

Різнобарвність мозаїки цього варіанту не заперечує того факту, що життя - ширше за кохання, а кохання - вище за життя.


Я, як, мабуть, і кожна людина у світі, готовий до здійснення будь-якого із чотирьох варіантів. Питання лише одне: як влаштований механізм життя: ми вибираємо варіант чи він вибирає нас? Що первинне: знання курки чи воля яйця?

Сергій Левитаненко

http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/11972/user_id/4495.phtml

Немає коментарів:

Дописати коментар