понеділок, 23 червня 2014 р.

Не вкрадене щастя

Що ще вкрасти в Котовську, - ламають собі голови нечисті на руку ділки. Наче все вже поцупили, від цукрового заводу до шахово-шашкового клубу. Більшу частину вкрали олігархи — меншу — їхні “шістки” з обслуговуючого персоналу.

Колись в Котовську було кіно. Хоч яке. Чи то в “горкіно” - конотеатрі імені Котовського, чи то у “Вітамінці” - барі під “Молодьожкою” на Черемушках, де крутили відеокасети з репертуаром — від бесмертного “Тома і Джері” - до найдивовижнішої порнухи.

Але і все це у нас з вами поцупили.

Ви бачите, як повз ваші вікна пройшов наркоман з праскою, яку щойно виніз із дому заради копійчини на чергову дозу у цигана, або відчуваєте, як з-за гаражів долітає ледь відчутний запах “ганджубасу”? Це молодь сама себе розважає як може.

Но не знайшовся в місті підприємець, хто відтворив би “горкіно”, аби молодь збирала гроші не на “дурь”, а на останній фільм у 3d форматі.

Щастя воно таке. Якщо людина хоче сінтетичного кайфу, їй не затьмариш розум фільмом, або боулінгом чи страйкболом (цього також в Котовську немає) — він шукає палену бадягу або цигана з ширкою.


Але не всі ж таки...

Серед небагаточислених радощів для молоді Котовська: шутер “Гоп-стоп”, стратегія “Украл — выпил — в тюрьму”, або «Джентельмены удачи-3», єкшн «Страх и ненависть в Котовске» або ж, на худий кінець якісь сіквел боротьби з сусідами “Кайдашева сім”я”. Єдине, чим пишається наше місті це культурно-колгоспний карнавал до Дня міста, який давно вже вижив з розуму і вдається на конкурс масової попойки.

Огидно від всього цього хоча б тому, що ніхто з нинішніх еліт, котра рветься до влади не пропонує соціальних змін у місті.

Олігарх Порошенко у Вінниці, прибравши до рук місцеву кондитерську фабрику, поруч з нею, на Південному Бузі створив найдивовижніший в Європі світло-музичний фонтан. В Котовську також прибрали до лап кондитерську фабрику, запропонувавши містянам колгоспний алко-відпочинок під ажурним та недолугим фонтаном з амурчиками. Відсутність смаку тут дорівнює депресії. І чим більше такого в Котовську — тим жалюгідніше стає.

Розумні, вже сформовані в психічному сенсі люди знайдуть для себе розваги: сядуть грати в шахи в альтанці біла підїзду, або там само закурять кальян, або поговорять про Шопенглера та Подерев”янського... А що робити молодим, з яких так і лізуть емоції з гормонами?

Цікаво, а що буде потім, коли підросте друге покоління людей, які не бачили кінотеатрів в Котовску, або не знають, що розташовано в двоповерховій будівлі на розі 50-років Жовтня і Петровського... Вони будуть тільки кайфувати і красти, аби заробити собі на кайф... Робити вони будуть те саме, що робили їхні батьки, які також не знали відповіді на ці запитання.

А у нас поки що все дуже добре. У нас є спогади і про кінотеатр і про “чортове колесо” на цукровому і про “вітамінку” на Черемушках і про шахово-шашковий клуб...

Бо колись ми мріяли не про минуле, а про проект нового будинку культури на місці старого ремзаводу біля готелю “Котовськ”, який прибрала собі митниця, мріяли про власну “Софієвку” в лісі під Черемушками, про місто, в якому хочеться жити, а не містечко, яке всі намагаються покинути.

http://kotovsknn.blox.ua/2014/06/Ne-vkradene-schastya.html

Немає коментарів:

Дописати коментар