Перед воротами Едема
На сонці гріються коти.
Їх двоє. І вони емблеми
Того, що нітило завжди,
Бентежило твою уяву,
Твій мозок плющило ущент,
Буцімто в оркестровій ямі
Збожеволілий диригент.
Вони грайливі, наче рими,
І мокрі в них завжди носи.
Той чорний - забобонів символ.
І білий - втілення краси.
Сергій Левитаненко, Поет
Немає коментарів:
Дописати коментар