Багато тих наших земляків, у яких ще не атрофувався мозок питають, а чому ми досі живемо в совку і жодним чином не будуємо навколо себе свою державу? Чому, попри всі бурхливі події в нашій країні — ми так собі і сидимо в крайній хаті та тішимося з того, як у сосіда горить стріха?
Відповідь проста: на сьогоднішній день багато хто з нас, опиняючись перед вибором, чи стати гайдамакою, чи залишитись свинею у звичному болоті — обирає останнє.
Здавалося б, не так давно, ще наші дідусі чи навіть наші батьки разом будували собі хати, допомагали один одному, співчували чужому горю та раділи чужому щастю. Але совок зробив свою справу.
Солідарне суспільство ніколи собі не дозволить терпіти й бути рабами. “Свій до свого по своє!” - це гасло Степана Бандери та життєвий принцип воїнів-лицарів УПА дозволили нашим партизанам протриматися в боротьбі з совєтами до початку 60-х років, тобто майже 15 років після закінчення війни. Секрет такого успіху — повна підтримка населенням своїх.
Насправді — це найкраща риса українців допомагати своїм у важку годину. Саме це принесло наснагу Іванові Гонті під час Коліївщини, Богданові Хмельницькому у визвольних змаганнях, УПА чи на всіх Майданах.
Щоправда, мусимо ще зважати на надмірну толерантність українців. Через те, що ми завжди даємо змогу жити посеред нас зрадникам програв Іван Мазепа, Нестор Махно та Симон Петлюра, врешті — переміг, хоч і не на довго Янукович.
Саме тому, що ми віримо у всепереможність добра — не помічаємо, що посеред нас не лише Христос, який береже наш народ тисячоліттями від диявола, а й виростають чорти, типу таких, які зараз зраджують своїм пращурам на Донбасі і вбивають кращих серед нас — захисників Вітчизни.
Здавалося, б в такий момент ми мали б згуртуватися в допомозі нашій владі очистити нашу землю від ворога, але все це дуже патетично.
Погляньмо в наше місто. Чи багато серед нас таких, хто всім своїм серцем, всією своєю душею вболюває за наш народ і нашу землю? Десятки людей, чи може одиниці? А що ж робить решта? Решті все одно... Решта не відчуває власної крові, не хоче навіть і думати про те, щоб зробити особисто для перемоги добра над злом, як звільнити світ від Гітлера 21 століття.
Ну скільки в наших подвір'ях, чи на наших балконах прапорів? Шкода грошей, чи все ж таки не відчуваємо власний зв'язок з землею, яку топчемо й яка нас годує?
У вас немає гідних провідників? Неправда! У вас просто немає віри в перемогу. Ви — свині, які тільки но чекають, коли ваш новий господар навалить вам повне стойло недоїдків, аби за деякий час вас зарізати і вже вашими залишками годувати нових свиней. Мабуть недарма багатьох українців поляки називали pies krwi — собача кров, а москалі — телятами. Та тому що ви самі хотіли бути покірним телятком, послужливим песиком, або просто свинею, яка там де їсть там і сере, байдуже чекаючи на свою смерть.
Не москалі, а ви ненавиділи все життя бандерівців, бо ті покладали свої життя на Україну, це ви глузували з голодомору тільки тому, що так хотіли ваші “старші брати”, а не тому, що через голод ваші родичі пухли по всій Україні... Це ви ненавиділи петлюрівців, бо ті не хотіли віддавати вашу землю і віру на потуру сатаністам-комунякам. Ви не зневажали рухманів та західняків, які принесли вашим дітям шанс у вигляді Незалежності. Врешті — це ви зі слиною захищали крадені у вас золоті батони й унітази Януковича і ненавиділи Майдани, бо там сучасні козаки з гайдамаками гинули за те, щоби українці зі свиней знову навернулися б в козаки.
Пам”ятаєте у Шевченка: Один козак на мільйон свинопасів? Так ось тепер — один свинопас на мільйон свиней і ні як інакше. Деградація досягла апогею. І не за умов радянської окупації, а зараз, маючи за плечима два десятки з гаком років власної незалежності.
Так, і в нашому місті живуть козаки-гайдамаки, ідеалісти, які впевнені в тому, що вони на правильному шляху. Їх б”ють, їм палять квартири, проти них організовують травлю, але вони змагаються. Змагаються за всіх нас разом і за кожного з нас.
Так робив Роман Шухевич, якого кілька поколінь бандерівців вважали останнім гайдамакою. Так робили Лук”яненко з Чорноволом, Анатолій Лупиніс і Джохар Дудаєв.
Але що вам з того, поки ви в оборі чекаєте власної смерті, щоби знову догодити своїм господарам.
В історії нашої цивілізації було багато прикладів того, як невеличкі групи лицарів-ідеалістів руйнували цілі імперії. Христос зміг проповіддю й подвигом зруйнувати фарисейський світ єврейської цивілізації і Римську імперію. Святослав зміг силою зруйнувати Хазарьский каганат. Мартін Лютер Кінг переміг американський расизм. Генерал де-Голь переміг Гітлера. Папа Іван Павло ІІ — Радянський Союз...
Ми маємо не наслідувати чин Жани д”Арк або Робесп”єра, ми маємо йти власним шляхом, аби перемогти зло.
Але погодьтеся, свині не роблять історію. Історію роблять лицарі!
Вибирайте зараз, ви на війну чи у зрадники заради нового мопеда чи нового місця в стойлі?
http://kotovsknn.blox.ua/2014/07/Chomu-Kotovsk-ne-hoche-pozbavitis-ragulskih-tenet.html
Немає коментарів:
Дописати коментар