Чарівне в нас закохане вино
Та добрий хліб, що в землях наших родить,
І сало, бо надмірністю воно
Нікому з українців не зашкодить!
Та смуток в час вечірньої зорі,
Ота одвічна українська туга:
На обрії не справжні кораблі.
Той смуток не впряжеш в старого плуга.
Ерзац-продукт - зросійщена душа
У тіло українське не вростає.
Бо підсвідомість гилить відкоша
Троянському отому короваю.
Охоплює нас смуток та сумнів,
Що крига в серці будь-коли розтане.
Бо суржик, ота мова дикунів,
Роз’ятрює старі на серці рани.
Ти з’їж Сердючку, вбий в собі Кузьму,
Підвісь Кричевського на дибі вище!
І ти, раніш безсилий як Му-Му,
Вспурхнеш і загудеш як хрущ на вишні!
Автор: Сергій Левитаненко
Джерело: з інтернет-сайтів
Немає коментарів:
Дописати коментар