пʼятниця, 11 липня 2014 р.

Порошенко: перший іміджевий ляп!

Петро Порошенко у Слов’янську. На другий день після визволення міста. У ЗМІ - численні фотографії, телерепортажі. Треба віддати належне й президентській команді, й фотографам та операторам: довкола президента - надпотужна охорона, але помітити її можна, лише придивившись. Вона не впадає в око. Попри її наявність, складається враження: Порошенко серед людей. І не на першому плані, не в стилі: "Подивіться, який я тут найголовніший" - ні, просто серед людей.

А на площі - солдати, вояки. Багато вояків. І мирні люди, місцеві жителі. Багато місцевих жителів - точніше, жительок: чоловіків непенсійного віку чомусь практично не помітити.

Порошенко - в камуфляжі.

Не треба надто напружуватися, щоб зрозуміти: в даній ситуації так зручніше. Йому зручніше - тобто практичніше. Зважаючи на особливості пересування до міста й перебування в ньому. Але...

До кого приїздив Порошенко? До солдатів, до вояків? Показати: війна триває, війна до переможного кінця? Тоді все гаразд - і з камуфляжем зокрема.

Президент приїздив до місцевих жителів, саме вони мали стати його цільовою аудиторією? Тоді камуфляж ані в які ворота не лізе. Тоді він геть недоречний. Адже що хотів показати, яке послання хотів надіслати президент жителям розтерзаного Слов’янська? "Війна для вашого міста скінчилася, її жахи позаду, все, крапка - віднині мир та спокій". Так, мабуть? Судячи з його слів, саме так.

Символом настання миру міг би стати й мав би стати Порошенко, що вийшов би до слов’янців у костюмі. Хай у десь прим’ятому, хай неглянцевому - зважаючи на ситуацію, але неодмінно в цивільному. Зрештою, у светрі та джинсах - бо це ж був не протокольний захід. У чому завгодно, тільки не у військових одностроях. Він же привіз мир! Його цивільний вигляд сам по собі, без жодних слів справив би на слов’янців непересічне враження. Його цивільний вигляд був би не лише символом - потужним засобом впливу на свідомість. Зважаючи на кілька місяців війни, гіпнотичним засобом.

Цього засобу президент не використав.

А російські та проросійські тролі пишуть у блогосфері: "Фюрер приїхав". Українського телебачення на контрольованих сепаратистами територіях давно вже немає. Жителі Донбасу НІКОЛИ НЕ БАЧИЛИ Петра Порошенка в іпостасі президента. А раптом вони вирішать, що Порошенко ходить так завжди - в камуфляжі?

Жителі Донецька та Луганська в тому числі. Не знаю про Луганськ, а в Донецьку поширюються панічні настрої: мовляв, хунта йде, вбивати йде. Інформацію місцеві жителі беруть із російського інтернету, в український вони просто не заходять, бо не вірять йому. Отак воно є, й нема куди цього факту подіти. Аж тут - фотографії Порошенка в камуфляжі. Навіть коментарів не потрібно.

...Під час війни Клавдія Шульженко, виїжджаючи з концертами на передову, навідріз відмовлялася виходити до солдатів у військовій формі, як їй пропонували. Тільки в концертних сукнях. "Я дарую втомленим від війни людям трішечки мирного життя", - щось подібне казала вона. Навряд чи сімдесят років тому на передовій були комфортніші умови, ніж сьогодні у вже мирному місті...

Борис Бахтєєв

http://blogs.telekritika.ua/?id=3629

Немає коментарів:

Дописати коментар