субота, 9 листопада 2013 р.

Гоноратські анекдоти. Вибране

Закохався якось хлопець з Гонорати у німкеню з Казахстану. І просить її аби вона станцювала йому стриптиз на столі.

Аж раптом підвалює дідок-водовоз із Старої Кульни та й каже:

- Ця німочка танцює стриптиз виключно для мене. Оближись.

Облизнув облизня хлопець з Гонорати, та й далі думає про стриптиз.

                                             _______________


Наївся хлопець з Гонорати ковбаси, як дурень крейди, так, що в нього аж черево нижче колін відвисло. Сидить, висолопивши язика, та й розмірковує: "Останній шматок доїсти сам не можу, бо лусну, народові віддати ковбасу - шкода. Піду подарую його німкені з Казахстану, може вона мене за ковбасу покохає. Бо якось казала, що у чоловіків головне - велика й товста ковбаса". Поміряв ковбасу й вирушив до палацу за червоним парканом, де мешкає німкеня.

Але німкеня лише презирливо зіщулила губи та й каже:

- Ми у Казахстані лише кінську ковбасу їмо. Принесеш мені три шматки - милим будеш.

Погнався хлопець з Гонорати із ножем за конякою. Та де йому із таким черевом стрімку тварину впіймати!

                                                  _______________


Будував якось дідок-водовоз із Старої Кульни дачу цікавому меру. Туалет побудував, альтанку. Щоби було де цікавому меру посидіти, своїм розумом помилуватися.

Зігнав дідок-водовоз із Старої Кульни робітників з водокачки, як кріпаків, безкоштовно будувати окраси дачі цікавого мера. Бо цікавий мер ні за що не платить, тільки у інших грошей вимагає за велике щастя жити з ним поряд!

Цілісінький день відпрацювали робітники на дачі цікавого мера Не погодували їх навіть, бо навіщо холопам їсти? Начальство сите, значить, і кріпаки – безмежно щасливі!

А ввечері приїхав цікавий мер роботу приймати. І кріпаків-робітників відігнали за сто метрів, щоби цікавому меру в очі не впадали, пасторальну картинку туалету не псували!

Бо ж відомо, що після роботи кріпаки брудні і неохайні! А цікавий мер – великий естет, витончена натура із оскаженіло розвиненим художнім смаком.

Щастя наше!

                                             _______________


Дивовижний чаклун хлопець з Гонорати. Такі дива творить, що простим людям зась!

Якось, під час виборів за правильного кандидата, приїжджає він на виборчу дільницю та й надає, м’яко скажемо, критику голові дільниці. Мовляв, дві години до закриття та підрахунку лишилося, а у тебе лише сорок відсотків електорату проголосувало! А цікавий мер наказав, аби ми п’ятдесят відсотків здолали! Бо правильний кандидат образиться! Давай, каже, вкинемо оцей пухлий стос бюлетенів в оту виборчу опломбовану скриньку!

Голова - не дурний! Каже: "Я за грати не хочу!" Почухав довбешку хлопець з Гонорати та й пішов чаклувати, бо чаклунство, на відміну від фальсифікацій, законом не заборонено.

І що би ви, вельмишановне панство, думали? Сталося диво!

Жоден виборець більше на ділянку на зайшов, а при підрахунку виявилося, що проголосував 51 відсоток виборців!

Отакий великий Мерлін-Підрахуй наш хлопець з Гонорати!

                                             _______________


Поїхав якось хлопець з Гонорати на власному авті до Балти. Це містечко стало знаменитим через те, що колись там німкеня з Казахстану дуже широко щось розсувала. Так би могла і усе місто поглинути, але чкурнула із дідком-водовозом зі Старої Кульни на нові пасовиська.

Та не один поїхав, а з німкенею з Казахстану та ад’ютантом своїм. Бо як же такому вгодованому пану та без ад’ютанта?!

А поїхав він аби горілки пожерти та щоки смальцем помазати. Бо чим більш масні щоки - тим депутат огрядніший, чим більш огрядніший - тим більш матеріалу на штани потрібно, чим ширші штани - тим більше вкраденого у них можна сховати!

Ось підмастили вони щоки у корчмі балтській, потанцювали стриптиз стрептоцидний на столах, нажахавши місцевих тубільців шарпеївськими складками свого тіла, пернули на усі боки - та й додому почваландали.

Ой саме почваландали, бо автівка їхня зашпортувалася за кожен метр шляху, і з розміткою дорожньою не те щоби цілувалась, а намагалася згвалтувати її, та була дуже п’яна і тільки й хрипіла зверху.

Аж ось славні хлопці-даїшники це неподобство здалеку побачили! Зараз, вирішили, вгамуємо, цих неборак!

Та де те небо, і де цей рак!

Виповз рак із водійського місця та давай корочкою депутатської перед носом наляканих даїшників розмахувати! До того ж ще пальці крабом розчепірив!

Оттоді ввічливі даїшники - які б дали б пересічному громадянину за такі дії доброго копняка! - запропонували п’яним бузувірам супроводити їх до хатиноньки, аби вони змогли там баїньки.

Сів один даїшник за кермо п’яної автівки, а другий попереду із "мигалкою" дорогу прокладає!

Та невдовзі автівка хлопця з Гонорати зламалася, та довелося добрим даїшникам її власноруч до депутатського причалу штовхати. Ох нелегка це робота - у автівці штовхати бегемотів!

Гіркий хліб у даїшників, зате сон у цей час у салоні автівки був у хлопця з Гонорати - солодкий!

                                                _______________


І ось замиготіла на обріії жіночка з Гидерима Тонічка Дуральчук. Дуже вона хотіла мерехтіти в очах цікавого мера та його підлабузників, але виходило у Тонічки Дуральчук тільки миготіти. І хоча вона називала себе жінкою-блискавкою, а цікавого мера Бетменом (людиною-кажаном) народ називав її жінкою-сірником. Мабуть, через її разючу худобу, що вирізняла її поміж інших худоб.

Бо наш народ каже, що в жіночки має бути або розум, або дупа. А ось Тонічка Дуральчук була феноменом, дивом природи: не мала ані розуму, ані дупи. Тому й спалахувала, як сірник, від кожної тьорки.

Доручив їй цікавий мер опікуватися хлопцем з Гонорати, бо дуже вайлуватий він був у суспільному житті. Спритний тільки у відйомі грошей у населення до власної кишені. Ну, словом, імідж йому підлатати, аби бавився дурень латкою.

До того ж, вирішив цікавий мер, де Гонората - там і Гидерим, вони ж брати по розуму, близнюки однояйцеві.

От на яйцях вони й погоріли, послизнулися, як старий горобець на полові.

Закохалася нестямно Тонічка Дуральчук у хлопця з Гонорати! Аж шкварчить у неї десь у нутрях! Так і тьохкає серденько, так і тьохкає!

Але хлопець з Гонорати, зберігаючи вірність німкені з Казахстану, відмовив палкій жіночці з Гидериму у відповідних почуттях. Просто так по-пацанськи мовив: стрибай, пташечко, за одну гривню на одній нозі у свою шпаківню.

Та й вдовольнилася Тонічка Дуральчук грошима відступними. Бо гроші вона любила більше, ніж хлопця з Гонорати, цікавого мера та решти людей.

                                              _______________


Тонічка Дуральчук та німкеня з Казахстану - великі подружки. Цілуються при зустрічі, обнімаються палко.

Хотів і цікавий мер до них у подружки записатися.

Але вийшло - зась! Пояснили йому бабисько і бабенятко, що це справи суто жіночі, і немає чого цікавому меру туди свого носа, чи чогось іншого, пхати.

Ось і змушений був цікавий мер подружитися з хлопцем з Гонорати

                                          _______________


Усі знають, що цікавий мер відомий "квасной патриот"! Ото ллє і ллє собі квас у пащеку, куди тільки в такого миршавого влазить?

А готує йому квас Тонічка Дуральчук, чого вона тільки туди не жбурляє, аж подумати страшно! А цікавий мер п'є і пика не трісне!

Раніше йому баба Маруся з Винників квас готувала, але тепер у цікавого мера нова фаворитка біля печі.

Приносить Тонічка йому кожного дня цілий жбан. Тому той квас і називається "жбанський квас".

Полюбляє його цікавий мер, як дурень крейду. Так і сьорбає, так і сьорбає. Обслинився вже, а відсахнутися від жбанського квасу не може!

Та є така особливість у "квасних патріотів": не можуть вони переносити на дух Пепсі-Колу та Кока-Колу.

Крапля "Коли" вбиває мера!

Бо "Кола", то американський напій, значить, для "квасного патриота" - смертельний!

Дізнався про це диверсант Петро Лютий та й спланував операцію "Квасной коллапс"!

Йде по мерії Тонічка у кокошнику, несе тацю із "жбанським" квасом. Вихляє чим там їй недоміряно природою.

Аж раптом їй навперейми пан Петро. "Диви, - каже, - мадам Дуральчук, чи не ти це 10 гривень загубила?" Жадібна, ласа до грошей Тонічка Дуральчук оченята болотного коліру опустила, нишпорить по підлозі. А пан Петро Лютий тим час усього лише одну краплю Пепсі-Коли у "жбанський" квас додав!

І коли цікавий мер почав сьорбати оцю вибухову суміш, трапився "Квасной колапс"!

Цікавий мер почав перетворюватися на звичайну людину!

Усі манкурти і, насамперед, Тонічка Дуральчук та німкеня з Казахстану злякалися цього неабияк! І Тонічка Дуральчук на руках віднесла мера у туалет!

Страшенно здригнулися стіни мерії, коли із мера почав виходити цей капосний американський дух!

Усі впали на підлогу і тільки Тонічка Дуральчук стійко підслуховувала біля дверей туалета!

Грім та блискавки охоплювали мерію біля шести годин, туди вже стигли завезти каски та свинцеві плавки!

А а потім настало блаженство: мерію огорнув синій туман, і полилася чарівна музика шансону. То входив у мера святий феодально-олігархічний дух!

Але з тих пір мер квасу не п'є, перейшов на сбітєнь!

                                          _______________

Вирішила німкеня з Казахстану реструктуризувати індійського слона.

Не те щоби слон був її знайомий, просто любила вона усе реструктуризувати. Ну руки чешуться, а потерти немає об що!

Бігав собі по індійських джунглях безтурботний індійський слон і гадки не мав про чорні плани німкені з Казахстану.

А вона вже його тушу на папері розкреслила обслиненим олівцем, зони реструктурізації помітила червоним, і телеграми слонові шле: мовляв, слон - ти вже реструктуризований, давай свою філейну частину, хобот та вуха мені до запитання висилай!

Вже й цікавому меру доповіла: завтра вас на дачі під час сніданку буду вухами слонячими обмахувати!

А хобот, каже, дідку зі Старої Кульни на водокачку віддам, хай у нього довгий шланг буде.

Ні, каже цікавий мер, він і так забагато шлангує. Із хобота ми горн зробимо та подаруємо хлопцеві з Гонорати, в нього щоки потужні, хай дудить собі до всрачки!

Добре, що їх безтурботний індійський слон не чув! А то б навіки розчарувався у місцевому самоуправлінні!

                                        _______________


Рибалив якось цікавий мер на дачі у Косах та впіймав Золоту Рибку.

У казках, зазвичай, Золоті Рибки виконують три бажання, та в анекдотах лише одне!

Ось і зажадав цікавий мер від чарівної істоти вічної влади для себе!

Але виявилося, що вічної влади не існує в природі! І її не те що пан Ворошилов, навіть Золота Рибка подарувати не може!

Так що цікавий мер обмежився грошима.

Інших бажань у нього ніколи й не виникало.

Немає коментарів:

Дописати коментар