Люблю Карпат я таємничість,
Енергію легенд далеких.
І місяць, наче вогник свічки,
Гойдається поверх смереки.
Туман, що з синіх гір сповзає,
Рядном вкриває землю зрання.
Немов маріонеток зграя,
Всі по коліна у тумані.
В Карпатах справжнє - як несправжнє.
В солодкій все пливе омані.
Тут свята, як спектаклі майже.
Кохання - наче у романі.
http://obozrevatel.com/author-column/51904-ya-ne-lyublyu-fatalnogo-zakinchennya....htm
Немає коментарів:
Дописати коментар