пʼятниця, 25 жовтня 2013 р.

Гоноратські анекдоти 7

Вирішила німкеня з Казахстану реструктуризувати індійського слона.

Не те щоби слон був її знайомий, просто любила вона усе реструктуризувати. Ну руки чешуться, а потерти немає об що!

Бігав собі по індійських джунглях безтурботний індійський слон і гадки не мав про чорні плани німкені з Казахстану.

А вона вже його тушу на папері розкреслила обслиненим олівцем, зони реструктурізації помітила червоним, і телеграми слонові шле: мовляв, слон - ти вже реструктуризований, давай свою філейну частину, хобот та вуха мені до запитання висилай!

Вже й цікавому меру доповіла: завтра вас на дачі під час сніданку буду вухами слонячими обмахувати!

А хобот, каже, дідку зі Старої Кульни на водокачку віддам, хай у нього довгий шланг буде.

Ні, каже цікавий мер, він і так забагато шлангує. Із хобота ми горн зробимо та подаруємо хлопцеві з Гонорати, в нього щоки потужні, хай дудить собі до всрачки!

Добре, що їх безтурботний індійський слон не чув! А то б навіки розчарувався у місцевому самоуправлінні!

                                                      ______________


Був у хлопця з Гонорати кіт Юрка. Старий, облізлий, ледачий, в окулярах, ну чисто працівник міському партії КПРС!

Мало було радості в кота Юрка: то йому хлопець з Гонорати хвіст прищемить, то вуха надере, то бляшанку до хвоста прив'яже, то чоботом між ребра загилить, то його дружину приблудну кішку Нюрку по животі годинами чеше.

Одна була радість котові: сметанки поїсти.

Та й тут хлопець з Гонорати його щемити почав. Встане вночі, прокрадеться на кухлю та з котячого блюда усю сметану поїсть. А зранку й раків не пече, тільки нахабно облизується, дивлячись котофеїві в очі.

Терпів-терпів Юрка та й урвався йому терпець. З'їв звечора сметану, та й сходив у свою миску по-великому, чого собі раніше ніколи не дозволяв!

Більше хлопець з Гонорати у кота сметану не крав!

Та й взагалі сметану тепер їсти відмовляється! Каже: схуднути хочу на радість німкені з Казахстану.

                                                   ______________


Вкрав якось цікавий мер більову мотузку, на якій сусідські жіночі труси висіли. І думає: куди б її із користю застосувати?

Котовські Партизани - помовчте!

Краще мило йому подаруйте!


Немає коментарів:

Дописати коментар