ЛГБТ, при підтримці місцевих чиновників, завойовує Подільськ!

Як відомо, політична кар'єра без спонсорів все одно, що секс без дівчини. Тобто, політик без фінансової підтримки - рейтинговий лише у власних фантазіях.

Спонсори, як правило, вкладаються в молодих, розумних, харизматичних і адекватних. В усіх інших вкладаються лише їхні чоловіки.

Але у випадку коли у спонсора-чоловіка гроші скінчилися, а політик-дружина іще бадьориться, це може мати страшні наслідки для суспільства.

Зневірившись знайти спонсорів для своєї політичної кар'єри, а з певних пір Валерій Понепалюк вже не спроможний забезпечувати політичні амбіції дружини, Тетяна Понепалюк вирішила обмежитися розкраданням міського бюджету. "З невдячних подільчан хоч вовни жмут" - вирішила енергійна мадам і гайда з бюджетних кишень дріб'язок тирити, благо посада дозволяла!

Крала-крала. а щастя не мала! Бо вкраденим потайки у громадян не похизуєшся, як символом життєвого успіху! Тобто, "за неименьем гербовой бумаги - пишем на простой, за неименьем королевы - ебём дворника".

Так само Тетяна Понепалюк ніяк не може зрозуміти, що золотавий "Лексус" і телефон "Верту" це зовсім не символи царської влади, а намиста для аборигенів, в данному випадку для неї. Тому ніяк не погоджується віддати їх Осіпову В.О., згідно Мінських домовленностей, підписаних суддею Фабіжевським.

Символом влади є довіра. Місцевої еліти, місцевого електорату і місцевої активної фракції суспільства (пасіонаріїв). Нічого з цього Тетяна Понепалюк, як і увесь клан Понепалюків, не має.

Бо довіру неможливо купити за гроші і за обіцянки-цяцянки. За гроші можна купити ліжко в ПанДивані, але не сон, лікаря Жуковського, але не здоров'я, зв'язки із Гончаренком, але не дружбу, місце в  Подільській мерії, але не на Небі.

Обіцянки теж не конають із такими величезними репутаційними втратами.

Але нуворіші Понепалюки, крім грошей і обіцянок, інших методів досягнення своїх цілей, в тому числі і політичних, не знають.

І ось гроші закінчилися, обіцянкам ніхто не вірить - залишилось тільки дерибанити бюджет, наче живеш останній день.

Так би бесславно і закінчилась політична кар'єра політичної актриси Тетяни Понепалюк у номінації "Дрібна воровка", аби не звернули на неї увагу темні сили, могутня закуліса, організація ЛГБТ.

ЛГБТ належним чином оцінила здібності Тетяни Степанівни називати чорне білим, її вміння політично і морально мімікрувати, видавати сепаратиське за українське і еротично любити владу та будь-яке домінування. Просто домінування без будь-якої поважної причини, просто заради курячого самоствердження.

ЛГБТ взяло Тетяну Понепалюк під свою опіку пообіцявши владу в Подільську (це, звичайно, їй вже обіцяли й Гончаренко-Шмушкович, й шахраї, що називали себе "генералами Майдану", потім усі просто взяли гроші й забули, але урок не пішов Тані впрок).

Натомість ЛГБТ висунуло свої вимоги до свого протеже: популярізація їхніх підарастичних ідей, зомбування подільчан своїми кольорами, використання психотронної та психотропної зброї проти Подільської громади, нейро-лінгвістичне програмування толерантності серед подільчан до ЛГБТ.

І, судячи з проведених вже у цьому дусі акцій, Тетяна Понепалюк дала згоду на співробітництво з ЛГБТ.

Першою акцію стало ліплення із снігу і гамна сніговика і чепуріння його кольорами ЛГБТ, руками безневинних дітей.

Нейро-лінгвістичним програмуванням зайнявся понепалюківський сайт "Маніак-Інфо", психотропною і психотронною зброєю нас нищитимуть депутати міськради (БПП і "Відроження"), а популярізацією на вулицях та дитячих святах займуться довговолосі тонконогі засланці.

Ось це і є та небезпека, яка очікує суспільство у тому випадку, коли хтось занадто амбіційний має можливість купити козу, але не має бажання, має бажання купити дім, але не має можливості.

Вони, як у данному випадку йдуть на будь-які угоди, навіть підписані кров'ю!, які суперечать інтересам громади!

Бо нехуй у нашому місті ЛГБТ робити!

Так чи вартує Подільськ меси? Судячи з усього, дехто з подільських чиновників вирішив, що так.