вівторок, 17 вересня 2013 р.

Гоноратські анекдоти 5

І ось замиготіла на обріії жіночка з Гидерима Тонічка Дуральчук. Дуже вона хотіла мерехтіти в очах цікавого мера та його підлабузників, але виходило у Тонічки Дуральчук тільки миготіти. І хоча вона називала себе жінкою-блискавкою, а цікавого мера Бетменом (людиною-кажаном) народ називав її жінкою-сірником. Мабуть, через її разючу худобу, що вирізняла її поміж інших худоб.

Бо наш народ каже, що в жіночки має бути або розум, або дупа. А ось Тонічка Дуральчук була феноменом, дивом природи: не мала ані розуму, ані дупи. Тому й спалахувала, як сірник, від кожної тьорки.

Доручив їй цікавий мер опікуватися хлопцем з Гонорати, бо дуже вайлуватий він був у суспільному житті. Спритний  тільки у відйомі грошей у населення до власної кишені. Ну, словом, імідж йому підлатати, аби бавився дурень латкою.

До того ж, вирішив цікавий мер, де Гонората - там і Гидерим, вони ж брати по розуму, близнюки однояйцеві.

От на яйцях вони й погоріли, послизнулися, як старий горобець на полові.

Закохалася нестямно Тонічка Дуральчук у хлопця з Гонорати! Аж шкварчить у неї десь у нутрях! Так і тьохкає серденько, так і тьохкає!

Але хлопець з Гонорати, зберігаючи вірність німкені з Казахстану, відмовив палкій жіночці з Гидериму у відповідних почуттях. Просто так по-пацанськи мовив: стрибай, пташечко, за одну гривню на одній нозі у свою шпаківню.

Та й вдовольнилася Тонічка Дуральчук грошима відступними. Бо гроші вона любила більше, ніж хлопця з Гонорати, цікавого мера та решти людей.

                                                      _____________


Влаштувалася якось німкеня з Казахстану сторожихою до цікавого мера.

Мав цікавий мер будиночок із великим обістям на Куяльнику. А стерегти його нема кому. Ось добропорядочна німкеня з Казахстану і погодилася.


Вивіску повісила, мовляв, тут мій офіс, людей приймала, гроші від них приймала, заселила туди свого бухгалтера, юриста. Сибаритствувала на дурняк як могла!

Не дивуються люди, бо знають: у нас хто що стереже - з того і годується.

Словом, поставили козу город стерегти, а вона там усю капусту з'їла.

Тема там була слизька, так от цікавий мер, аби уникнути розмов про зловживання, вирішив німкеню з Казахстану медаллю нагородити, але медалі в нього у скрині не знайшлося, навіть самої завалящої!, тож він німкеню з Казахстану просто на стенд повісив.

                                                    _____________


Тонічка Дуральчук та німкеня з Казахстану - великі подружки. Цілуються при зустрічі, обнімаються палко.

Хотів і цікавий мер до них у подружки записатися.

Але вийшло - зась! Пояснили йому бабисько і бабенятко, що це справи суто жіночі, і немає чого цікавому меру туди свого носа, чи чогось іншого, пхати.

Ось і змушений був цікавий мер подружитися з хлопцем з Гонорати.

Немає коментарів:

Дописати коментар