субота, 31 серпня 2013 р.
Язиката Ганка Хвеськів
Жила в одному селі жінка на ім’я Ганка Хвеськів.
Вона мала такий довгий язик, що він прикривав її голі колінки, коли вона на свято у церкві в почті старости зі свічкою стояла.
Якби вона тим язиком вершки для тістечок збивала чи корешки з землі виколупувала - то народне господарство країни мало б неабияку користь.
Вона мала такий довгий язик, що він прикривав її голі колінки, коли вона на свято у церкві в почті старости зі свічкою стояла.
Якби вона тим язиком вершки для тістечок збивала чи корешки з землі виколупувала - то народне господарство країни мало б неабияку користь.
Знайомтеся: клеврети царя
Танєчка Д. Працює реалізатором на авторинку. Вважає себе журналістом. Пише переважно у коментах на котовських сайтах. Найвищим її творчим здобутком можна вважати фразу: "Иванов - хороший! Коваль - ещё лучше!" Ідеалом українського політика для неї є Вадік Колісниченко. Словосполучення "Первый зам мэра", вона пише з великої літери, наче про першого секретаря ЦК КПРС, а "городской голова" - з маленької. Пріорітети, їх навіть хлороформом не приспиш!
пʼятниця, 30 серпня 2013 р.
Антиукраїнський - значить, беззаконний!
Влада міста Котовська усією дружною командою мера Іванова продовжує чинити беззаконня.
Занимательное тирановедение
Однажды я заинтересовался непраздным для российского жителя вопросом: как это так получается, что в демократическом государстве вдруг устанавливается режим единоличной власти? Решил начать с самого начала, то есть с античности.
четвер, 29 серпня 2013 р.
Гоноратські анекдоти 4
Німкеня з Казахстану називає себе супербабиськом.
Чому? Та тому, що вона пройшла вишкіл у школі черепашок-ниндзя! Два роки досягала схожості з черепахою і, нарешті, отримала ім'я черепашка Альгедасовна!
Але ж здібності черепашки-ниндзя десь треба використовувати!
У виконкомі та міськраді не дуже розгуляєшся, там такі супердідки, що ніяка ниндзя не впорається!
Чому? Та тому, що вона пройшла вишкіл у школі черепашок-ниндзя! Два роки досягала схожості з черепахою і, нарешті, отримала ім'я черепашка Альгедасовна!
Але ж здібності черепашки-ниндзя десь треба використовувати!
У виконкомі та міськраді не дуже розгуляєшся, там такі супердідки, що ніяка ниндзя не впорається!
У перерві між боями, 3
Як умру - то поховайте мене в Мозамбіку.
Нехай вимастять смолою мою білу пику.
Хай натруть мій труп екстрактом з гнучкої ліани.
І отходную читають чорнії шамани.
І салютом нехай будуть постріли із луків.
Вони тихі та разючі, як життєва мука.
Хай обкладуть постамент мій бамбуковим листям.
Наостаннє, замість рака, хай цецешка свисне!
Буду я дивитись в небо мертвими очима.
І не зможу ворухнути міцними плечима.
І могутняя Замбезі понесе у вирій
Пліт з колишнім українцем, сиротою з сиріт.
А в цей час десь в Україні рясний дощик пройде.
І підніме очі вгору якийсь-небудь пройда.
Пожартує він, дотепник, про природу мокру:
"Мабуть, в африканських джунглях щось велике здохло!"
Сергій Левитаненко, Провідник Гурту поетів-втікачів "КульгавеЧисло"
середа, 28 серпня 2013 р.
Згине усе – тільки Україна лишиться!
Ця аксіома в нашій голові завжди. Вона не потребує доказів. З дитинства ми знаємо, що немає нічого міцнішого за наш переможний дух. За нашу славу, яка існує окремо від нас.
Якими б ми не були покидьками та виродками, скільки б ми не зраджували Україну - наша слава усе нівелює, зводить до потрібного вживаного розчину.
Якими б ми не були покидьками та виродками, скільки б ми не зраджували Україну - наша слава усе нівелює, зводить до потрібного вживаного розчину.
Влада міста Котовськ відмовила депутату Верховної Ради у наданні приміщення для прийому людей
28 серпня депутат Верховної Ради Павло Кириленко (фракція «Свобода») відвідав місто Котовськ.
Метою приїзду депутата був особистий прийом громадян.
За тиждень до візиту помічник депутат Андрій Маляс повідомив секретаря котовської міськради Обертайла П.Г. електронною поштою та у телефонній розмові про те, щоби котовська влада надала народному депутату кабінет у приміщенні міськради для особистого прийому громадян. Секретар міськради запевнив, що усе буде зроблено.
Але виконувати закон про «Статут народного депутата» котовська влада не збиралася.
Метою приїзду депутата був особистий прийом громадян.
За тиждень до візиту помічник депутат Андрій Маляс повідомив секретаря котовської міськради Обертайла П.Г. електронною поштою та у телефонній розмові про те, щоби котовська влада надала народному депутату кабінет у приміщенні міськради для особистого прийому громадян. Секретар міськради запевнив, що усе буде зроблено.
Але виконувати закон про «Статут народного депутата» котовська влада не збиралася.
вівторок, 27 серпня 2013 р.
понеділок, 26 серпня 2013 р.
Байки донского казака Дормидонта Вахромеева
Байка о вреде литовского языка
Расскажу я вам, братушечки, о друге своём, большом русском патриоте Казимире Кшепшикцюльском. Живёт Казимир в городе Вильнюсе. Возрасту он предпенсионного, одинокий, и какое-то время назад стал встречаться с одной молодухой, 47-ми лет, литовкой. Как её зовут запамятовал, не то Хильда, не то Матильда, глупые имена у ливонцев! Стала захаживать она в его холостяцкую квартиру, ну, там прибраться, ужин приготовить, и для прочих разных глупостев нехороших.
неділя, 25 серпня 2013 р.
субота, 24 серпня 2013 р.
Влада - це такі ж люди, як і ми!
Шановні земляки! Ми звертаємось до Вас із нагадуванням: влада - це такі ж люди, як і ми!
Вони із такої ж плоті і крові, так само хроплять у ночі і сидять на унітазі, як і ми.
Ну трохи більш пристосуванці, трохи більш безпринципні...
Але ж це не перевага. Ці риси стають перевагою, коли ми мовчимо, коли ми проявляємо громадянську апатію!
А наша перевага у тому, що ці люди живуть у стані суцільного стресу! Бо, хоч і не можуть стримати свої невгамовні апетити, все-одно розуміють, що розплата наступить, вона невідвортня!
Вони живуть у страху, під постійним тиском завтрашнього невідомого дня! Нещасні люди!
А в усьому іншому вони нічим від нас не відрізняються, нічим нас не кращі, нічим не вищі!
Ось подивіться на тих, хто правив колись майже однією шостою!
Ми хотіли на цьому місці розмістити фото Іванова у сімейних трусах, але вирішили, що тоді шпальта вигледітиме не естетично!
І хоча ми розуміємо, що громада має право бачити свою владу у будь-яких проявленях її вищирів, але художні та естетичні критериї для нас важливіші за усе.
Чого і Вам бажаємо!
Вони із такої ж плоті і крові, так само хроплять у ночі і сидять на унітазі, як і ми.
Ну трохи більш пристосуванці, трохи більш безпринципні...
Але ж це не перевага. Ці риси стають перевагою, коли ми мовчимо, коли ми проявляємо громадянську апатію!
А наша перевага у тому, що ці люди живуть у стані суцільного стресу! Бо, хоч і не можуть стримати свої невгамовні апетити, все-одно розуміють, що розплата наступить, вона невідвортня!
Вони живуть у страху, під постійним тиском завтрашнього невідомого дня! Нещасні люди!
А в усьому іншому вони нічим від нас не відрізняються, нічим нас не кращі, нічим не вищі!
Ось подивіться на тих, хто правив колись майже однією шостою!
Ми хотіли на цьому місці розмістити фото Іванова у сімейних трусах, але вирішили, що тоді шпальта вигледітиме не естетично!
І хоча ми розуміємо, що громада має право бачити свою владу у будь-яких проявленях її вищирів, але художні та естетичні критериї для нас важливіші за усе.
Чого і Вам бажаємо!
Злочинна влада Котовська неперебірлива у засобах знищення опонентів
Влада міста Котовська під різними надуманими приводами продовжує переслідування місцевого активіста Анатолія Тіори.
Крім висунутих йому звинувачень у побитті депутата від партії Регіонів Наталії Войцеховської та укусу плеча співробітника міліції, тепер йому інкримінують порушення благоустрою міста!
пʼятниця, 23 серпня 2013 р.
Гоноратські анекдоти 3
Поїхав якось хлопець з Гонорати на власному авті до Балти. Це містечко стало знаменитим через те, що колись там німкеня з Казахстану дуже широко щось розсувала. Так би могла і усе місто поглинути, але чкурнула із дідком-водовозом зі Старої Кульни на нові пасовиська.
Та не один поїхав, а з німкенею з Казахстану та ад’ютантом своїм. Бо як же такому вгодованому пану та без ад’ютанта?!
У перерві між боями 2
Сьогодні вдень бійці загону вполювали масного пацюка.
На допиті він зізнався, що звуть його Олександр Анатолійович.
Штаб загону постановив: відпустити пацюка на волю, бо характер він має лагідний, матом не лається, грошей у людей не краде, і не спить з черепахами.
На допиті він зізнався, що звуть його Олександр Анатолійович.
Штаб загону постановив: відпустити пацюка на волю, бо характер він має лагідний, матом не лається, грошей у людей не краде, і не спить з черепахами.
У перерві між боями...
Сьгодні вранці на риболовлі командир загону, колій Іван Гонта, впіймав черепаху.
Він довго намагався згадати, кого ж вона йому нагадує.
І врешті-решт ідентефікував. Черепаха була дуже схожа на відому усім фрау.
Черепаха отримала ім"я - "Альгердасовна".
Після цього бійці загону одностайно відмовилися варити з неї суп. Бо таким супом вони гидують.
Черепаху залишили в загоні і відпустили на випас.
Характер у тваринки, на відміну від її прототипа, лагідний, матом вона не лається і грошей у людей не краде.
Він довго намагався згадати, кого ж вона йому нагадує.
І врешті-решт ідентефікував. Черепаха була дуже схожа на відому усім фрау.
Черепаха отримала ім"я - "Альгердасовна".
Після цього бійці загону одностайно відмовилися варити з неї суп. Бо таким супом вони гидують.
Черепаху залишили в загоні і відпустили на випас.
Характер у тваринки, на відміну від її прототипа, лагідний, матом вона не лається і грошей у людей не краде.
Зі святом, земляки!
Шановні земляки! Котовчани! Вітаємо Вас із днем державного прапора!
Нехай він завжди тріпочеться у Вашому серці!
Для бійців нашого загону - це дуже велике свято, бо жовто-блакитний прапор України є прапором нашого загону! Разом із червоно-чорним прапором УПА, малиновим козацьким, та чорним прапором холодноярців.
Ми - спадкоємці усіх українських партизанів!
Нехай він завжди тріпочеться у Вашому серці!
Для бійців нашого загону - це дуже велике свято, бо жовто-блакитний прапор України є прапором нашого загону! Разом із червоно-чорним прапором УПА, малиновим козацьким, та чорним прапором холодноярців.
Ми - спадкоємці усіх українських партизанів!
четвер, 22 серпня 2013 р.
Про шмурдяк, жизнь и сербскую армию
Хочу рассказать вам, братушечки, о моём друге, Митьке Пузыре, о брате его рОдном Митко Пузыриче и об истории семьи их разделённой, нехай добрым молодицам намёк будет.
Училась в Одессе в Медицинском Ституте в конце 50-х годов веку прошлого добрая русская девушка Маша Пузырь. Сама она была приезжая, родом из Арцызу, где её батя прапорщиком в лётной части служил. Ну, керосин авиационный поворовывал, и болгарским трактористам
Училась в Одессе в Медицинском Ституте в конце 50-х годов веку прошлого добрая русская девушка Маша Пузырь. Сама она была приезжая, родом из Арцызу, где её батя прапорщиком в лётной части служил. Ну, керосин авиационный поворовывал, и болгарским трактористам
Музыка Вячеслава Бутусова, слова народные...
Скованные одной цепью,
Связанные одной целью,
Мэр и немка - всегда воры,
Возводят себе заборы.
Скованные одной цепью,
Связанные одной целью,
Дачи себе строят в Косах,
Прячутся на них, барбосы.
Скованные одной цепью,
Связанные одной целью,
На Земле они - помарки,
Пудель, шарпей и овчарка.
середа, 21 серпня 2013 р.
Осторожно, "деза"!
Провокации против котовского журналиста Сергея Левитаненко не прекращаются.
Как сообщил нам сам Левитаненко, вчера в отделении связи журналисту Сергею Левитаненко сообщили, что инспекция ГАСК в Одесской области получила его письмо.
Сергей Левитаненко отказался подписывать сообщение, поскольку никогда в эту организацию никаких писем не писал.
Как сообщил нам сам Левитаненко, вчера в отделении связи журналисту Сергею Левитаненко сообщили, что инспекция ГАСК в Одесской области получила его письмо.
Сергей Левитаненко отказался подписывать сообщение, поскольку никогда в эту организацию никаких писем не писал.
Гоноратські анекдоти 2
Цікавий мер дуже любить безпритульних собачок. Тому їх в нашому місті розвелося дуже багато, майже стільки, скільки грошей у кишені цікавого мера. Але йому все мало! І грошей, і собачок! Вирішив він усіх безпритульних собачок із усієї області до нашого міста звезти! Він би їх цілував, викохував і особисто годував цукровими кісточками.
Вісті з лінії вогню!
Котовчани! Шановне панство!
Справжній партизан!Зв'язкова Орися принесла сьогодні до штабу радісну новину!
28 серпня (о 10 ранку!) у будівлі міськради (лігво ворога!) відважний депутат Верховної Ради України Павло Кириленко (фракція "Свобода") проведе прийом громадян міста!
Ми так довго чекали підмоги!
Знаючи рішучість та відповідальність пана Павла переконливо радимо усім постраждалим від окупаційної влади прийти на зустріч і отримати відповіді на наболілі питання!
Гоноратські анекдоти
Закохався якось хлопець з Гонорати у німкеню з Казахстану. І просить її аби вона станцювала йому стриптиз на столі.
Аж раптом підвалює дідок-водовоз із Старої Кульни та й каже:
- Ця німочка танцює стриптиз виключно для мене. Оближись.
Облизнув облизня хлопець з Гонорати, та й далі думає про стриптиз.
вівторок, 20 серпня 2013 р.
В яру зозуленька кувала
У перервах між запеклими боями із котовським феодалізмом справжньою розрадою для котовських партизанів стала висока поезія. Яку не тільки їм, але й читачам блогу репрезентує Гурт поетів-втікачів "Кульгаве Число"
Оцей вірш один із найулюбленіших серед бійців!
Бо він - про наше усе!
В яру зозуленька кувала
Та й соловейко: тьох-тьох-тьох.
Іде духовності навала -
Читає Чехова Вітьок.
І рвуться рими через дамби -
То поетичний апогей:
Ахметівської сили ямби
Й гулаг-артьомовський хорей.
А три сестри на кухні варять
Галушки, борщик і узвар.
Підкаже Лідерові пам'ять,
Що Чехов - то наш Каменяр!
То наше все, то українська
Поезія, чіпати - зась!
І наша мова материнська
В його поемах зберіглась!
Про козака Хамелеона,
Про пані Душечку писав.
Щоб Лідер наших Регіонів
Над віршами його ридав.
Садок вишневий коло хати,
Рушниця на стіні в іржі.
Ми маєм Чехова вивчати -
Чудові він писав вірші!
Сергій Левитаненко, Провідник Гурту поетів-втікачів "Кульгаве Число"
Оцей вірш один із найулюбленіших серед бійців!
Бо він - про наше усе!
В яру зозуленька кувала
Та й соловейко: тьох-тьох-тьох.
Іде духовності навала -
Читає Чехова Вітьок.
І рвуться рими через дамби -
То поетичний апогей:
Ахметівської сили ямби
Й гулаг-артьомовський хорей.
А три сестри на кухні варять
Галушки, борщик і узвар.
Підкаже Лідерові пам'ять,
Що Чехов - то наш Каменяр!
То наше все, то українська
Поезія, чіпати - зась!
І наша мова материнська
В його поемах зберіглась!
Про козака Хамелеона,
Про пані Душечку писав.
Щоб Лідер наших Регіонів
Над віршами його ридав.
Садок вишневий коло хати,
Рушниця на стіні в іржі.
Ми маєм Чехова вивчати -
Чудові він писав вірші!
Сергій Левитаненко, Провідник Гурту поетів-втікачів "Кульгаве Число"
Вишневий сад, що не став садком вишневим коло хати..
"Існує Вічна Книга, там на її скрижалях прописані
наші життя від А до Я. Ми виходимо з точки А і,
який би не був звивистий наш шлях, продумані або
не продумані, погані або гарні вчинки, в результаті
опиняємось кожний в своїй точці Я"
Сергій Левитаненко "Сто тарганів на скриню мертв’яка"
За що я люблю чеховську рушницю? За те, що вона обов’язково вистрілить.
В житті, як і в мистецтві, не буває випадкових деталей. Усе підпорядковане втіленню певної ідеї.
Працює на неї безкоштовно, тому й непомітно.
В Одесской области власть издевается над инвалидом (видео)
Власти города Котовска Одесской области буквально издеваются над инвалидами.
Риба гниє з голови...
"Влада розбещує, а абсолютна влада – розбещує абсолютно".
Не анекдот
Вибрики долі – явище дуже цікаве, але цікаве лише тим, що тимчасове. Як парадокс. Ось сяйнув сполохом на сітківці ока й лишився на згадці. А якщо не описали його талановиті митці, то й не лишився. Як ті важкі кам'яні хрести, що на старих цвинтарях попровалювалися в могили тих, чиї імена намальовані були на них.
Мене завжди цікавила парадоксальність тієї дороговказної зірки, що іноді спалахує над головою повних нікчем. Про талановитих людей – окрема розмова. У них світло зірки теж тимчасове, але втрата дару – то трагедія високого загострення або, можливо, зрада служінню чи його завершення. А от чому ця зірка безпідставно спалахує на певну мить над головою нікчем, для мене загадка. Тому й цікаво.
Не анекдот
Вибрики долі – явище дуже цікаве, але цікаве лише тим, що тимчасове. Як парадокс. Ось сяйнув сполохом на сітківці ока й лишився на згадці. А якщо не описали його талановиті митці, то й не лишився. Як ті важкі кам'яні хрести, що на старих цвинтарях попровалювалися в могили тих, чиї імена намальовані були на них.
Мене завжди цікавила парадоксальність тієї дороговказної зірки, що іноді спалахує над головою повних нікчем. Про талановитих людей – окрема розмова. У них світло зірки теж тимчасове, але втрата дару – то трагедія високого загострення або, можливо, зрада служінню чи його завершення. А от чому ця зірка безпідставно спалахує на певну мить над головою нікчем, для мене загадка. Тому й цікаво.
Закохані, чий сум неначе хмари...
Підписатися на:
Дописи (Atom)