Таємниця, яку усе ж таки розповів Мальчиш-Кібальчиш своїй нареченій Жанні Д`Арк в порядку художнього марення

Оповідання Сергія Левитаненка

"Це - людина, яка не намагається реабілітувати дійсність або
себе самого; це людина, що від неї відмахується: що виходить
з приміщення, ніж намагається навести в нім лад або угледіти
в його засраності глибинний сенс, руку провидіння"
                                                             Йосип Бродський

                                          "Життя сучасної людини  проходить під девізом: "Зроби свою
                                           в'язницю ще більш комфортабельною!" Це основний постулат
                                           вищої форми людської цивілізації - ліберальної демократії".
                                                          Олександр Зінов’єв "Лібераб. Феномен лібералізму"

                                           "Вони зіткані із епіграфів і підіткані епітафіями".
                                                         Генрі Лонгфелло "Пісня про дітей-індиго"

                                            "Кого, навіщо і куди клює смажений півень античності
                                             у творах Сергія Левитаненка?"
                                                                       Критик Катунський


Ми живемо тільки тому, що поки не знаємо заради чого нам померти. Жити ми повинні як боги, а вмирати - як собаки. І пісок, що сипеться з нас, плавно потече з чаші буття в чашу небуття.

Але ми не сумуємо. Тому, що скільки дірки не латай, а воду в решеті не утримаєш. І скільки долю не годуй - вона все-одно дівка підневільна. Отже, з собачого життя - хоч вовни жмут.

Ти знаєш чому ми відлетіли звідти?

Ну, давай доп'ємо. Гарне місто Тираспіль. Де білі лелеки.

Ти знаєш, моя колишня, як її там... Машенька, Варенька, ну, сукня ще смугаста, музей... Я їй сказав, коли ми розлучалися:

"Послухай, колись не буде важливо що ти любиш Толстого, а я - Достоєвського, що ти любиш Бетховена, а я - Моцарта, що ти - равлик, а я - ящірка. Та відстань до цього колись - ціле життя".

Втім, вона не зрозуміла, подумала, я просто на блядки йду.

Але ж вона з іншої планети. Тобто, з цієї, звичайно.

Вип'ємо, і хай наші душі стикнуться.

Я міг би створити теорію вірогідності перетину двох душ у нескінченності, підтвердивши її геометричною аксіомою, методом від протилежного. Але мені все це - паралельно. Пара... Два однакових чи два взаємодоповнюючих один одного?

Як чоботи... І який же осоружний цей протилежний.

Не тицяй косяк. Для мене найсильніший наркотик - кисень. Саме тому, я так рідко виходжу з будинку - можу померти від передозування.

Коли мої предки вперше приземлилися, кисень так шибанув їм в голову... Пам'ятаєш, малюнки в Сахарі: люди в скафандрах танцюють з тубільцями біля багаття?

Потім, вже коли органи дотикання майже атрофувалися, винайшли алкоголь.

Помилявся старий Штайнер. Передаються не тільки хромосоми і гроші в подушці. Душі теж передаються нащадкам.

Ах, Штайнер, Штайнер, той самий Штайнер, який жив до Плейшнера.

Я - антиантропософ. От!

У нас там теж з'явилося плем'я молоде, незнайоме... Вони замінили рапіри м'ясницькими ножами, Свято Розпивання Чумацького Шляху - святом пива Поперхвіст.

Даєш, кричали, універсалізацію культур! Банка "Толи" внесе гармонію в твоє життя!

Ми їм відповіли: "Людина не може бути гармонійною, оскільки вона живе один раз. Стиль, звичайно, щонайпотужніший антидепресант, але, на жаль, такий, що викликає звикання і нівелює особистість людини".

Відповіддю нам стали перші трансвестити.

Ми прилетіли на Землю. Вигнанці, мандрики і поети...

Незабаром доведеться відлітати і звідси.

Ваш-Наш Бог став занадто земним.

І втрапило ж вас, гуси-лебеді, народиться ген-ген, в цій країні і в цей час.

Знаєш, серед канонізованих святих не було жодного з нас.

Святий - це той, хто переконав в своїх ілюзіях більшу кількість людей, ніж його конкуренти.

Землян від нас відрізняє те, що їм не властиве відчуття втоми. Вони удома..вже... як небіжчики.

Історію перекрутили, переписали...

Морган ніколи не був провідником вейсманістів-морганістів, Лафіт ніколи не був гармашем, а Барбаросса - барбосом.

Вони були славні хлоп'ята, хоча і жили за суворих часів.

Але вони завжди пам'ятали головне: краще за баб можуть бути тільки баби, на яких ти ще не бував.

Хто їх зараз пам'ятає?

Рідна, коли наші трупи кремують нікому не буде цікаво, якому клаптику попелу відповідає правий сосок твоїх грудей, який я так любив цілувати за життя.

Чому у нас з тобою здорово виходить тільки, коли я п'яний? Чому я тверезий розслабиться не можу?

Запам'ятай, перше правило перелітних птахів:

В коханні і спорті треба дотримуватися брехтовских правил і лише у пиятиці необхідно відповідати заповітам системи Станіславського.

Випий, Жанночко, і послухай, що я скажу!

Свобода - це не необхідний атрибут для створення суспільства соціальної рівності, а потреба біохімічної нерівності.

Це і є та сама страшна таємниця нашої розрізненої зграї, причиною трагедії якої стало самопожертвування із делікатності.

(Записано із слів офіцерів Розенкранца і Гільденстерна).

http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/8300/user_id/4495.phtml