"А де сніги часів минулих?" Як минає слава людська і чиновничі привілеї

 "А де сніги часів минулих?" Написав Франсуа Віньйон.

Колись психічно хвора Плойка була впевнена, що вона вершить долі містян (треба було тільки лизати дупу Льошику Гончаренку і підкладати молодих повій у своєму готелі під Мішу Шмушковича!)

А зараз вона може тільки заносити дупу молодому чоловікові. Який втік від неї у Німеччину. Ну там він, звісно, знайде собі німкенечку побагатьше і посвіжіше.

Звичайно, її підсиділа, як казала Елочка-Людожерка, побіла как ребьонка, Мурка Музичук. У Мурки виявилися більш сталеві яйці, аніж у Плойки. Цільнолиті яйці у Музичук, вона навіть в оркестрі ними на концертах грає. Бім-бом, бім-бом. Загорєлся Кошкін дом!

Але шкоду, яку нанесла Плойка місту важко відхаркати.

Саму ж Плойку це аніскільки не турбує.

А Мурка та, взагалі, мутує із драної кішки в пацючиху. Її чекає доля Плойки чи вівчарки Войцеховської. Молода, вродлива і, головне, струнка Танюша вже усім зубки показує, і конкурентів не терпітиме.

Валєрьївна, в Крим тікатимеш? Під крильце російського військового окупанта Сімонова?

А тобі, Плоєчко, наснаги у пошуках нового молодого коханця. Тільки вже доведеться брати економ-клас. Доходи вже не ті