На прохання наших читачів, природженних естетів, ну як у фільмі Олівера Стоуна з Вуді Харельсоном і Джульєт Льюїс, ми публікуємо колишню статтю про лист відомої єгипетської мумії та природженної "регіоналки", яка закликала вбивати усіх, хто розмовляє в Подільську українською, а зараз вилизує сраку Свині, Натахи Хуйцеловської воїну-добровольцю Олександру Ярошенку, другу Янголу. Цей вірш, на мотив листа Тетяни Женьці Онєгіну, чомусь дуже сподобався нашим рафінованим читачам, тож, зважаючи на багаточисельні прохання і чисельні перегляди, робимо передрук.
Насолоджуйтесь:
Я к Вам пишу ещё на воле
И тру пизду своей рукой.
То нежно, то совсем до боли.
О Саша, ты мой дорогой!
Еблась я раньше, как паскуда,
И целовала в жопу Вить.
Я на коленях, как Иуда,
Прошу понять, прошу любить!
Мой Ярошенко ненаглядный,
Очарованье зрелых лет,
Вот исповедь честнейшей бляди,
Сердца немецкого куплет.
Сосала, было!, у начальства,
Ошибки юности моей
Я признаю, и, без бахвальства,
Скажу: блядина из блядей!
Но лик Ваш, очень западенский,
Пронзил мне сердце и пизду!
Вам не понять меня - по-женски
Я к сердцу Вашему иду!
Всем говорю, что Вы - бухандр,
И тру пизду кончая я!
Вы обнаглели, Александр,
Не замечаете меня!
На Вас в суды я шлю приветы,
Вас называю я козлом,
Поймите же на все про это:
Я - козочка, ну будь козлом!
Проходите Вы гордо мимо,
Плевать хотели на меня!
Я докажу, что я - Мальвина,
Перевоспитанная блядь!
Я представляю тебя голым,
Мой Апполон, Адонис мой!
Возьми в козацкую облогу
Немецкий замок, дорогой!
Я распахну врата пошире,
Я покажу таємний ход,
Предам и Моцарта и Шиллера
Лишь только выеби, урод!
Кончаю... Сашенька, плывёт
В моём сознаньи образ твой.
Я семьем брызну в небосвод,
Бо без тебя - сплошной запой.
От перемкнуло ригівську поблядушку... Ксерокс оригінала маємо в редакції.
Що додати? Дебілами, німфоманками і героями народжуються. Карму не змінити. Долю можна
https://kotpartizanen.blogspot.com/2017/07/blog-post_20.html
У однієї губи вниз, у іншої уверх, ну дві клоунеси Бім і Бом, веселий рудий і сумний білий. Тварі, мародерять під час війни, кожна у своїй ролі.
ВідповістиВидалитиУ них немає ні життя, ні ролей. Є просто глотатєльний рефлекс. І нижню дірку вони використовують для задоволення верхньої дірки. Я дала - мене погодували
ВидалитиДа у одної з них губки уверх, у другої опущені униз. Хто переможниця, хто - переможена?)
ВідповістиВидалитиВойцеховська давно визнала свою поразку перед Лєнкою, тепер просто облизує її руки, для пошуку залишків чорної ікри. Наснаги
Видалити