Надибали на просторах інету допис нашого земляка друга Янгола (Олександра Ярошенка). Питання на часі:
"В українського народу завжди найбільшим гріхом вважалося - красти. Це була страшенна ганьба. Крадій миттєво ставав вигнанцем з громади. А це завжди було болісним для нього.
Існувала традиція громадського осуду тих, хто переступив межі норм, які заведені у суспільсті. Наразі ця традиція зникла.
Натомість, ми набули звички заздрити крадіям: бо в них є баблішко, яке затуляє душевну порожнечу. Коли у особи за душею нічого немає, вона намагається затулити цю душевну порожнечу грошами.
Проблема не у розпущенності крадіїв, а в нашому толерантному ставленні до їхніх вчинків.
Вори не стають вигнанцями із громади, а стають, наприклад, в.о. мера.
Духовні орієнтири ми втратили, і, головне, не розуміємо, що навіть один раз - то ти вже підорас.
Ми перестали бути сталим суспільством. Ми стали якоюсь багатоінгридієнтною баландою.
І не ставимо собі цього в провину.
В нашій країні вори рулять. А нас це не турбує. Більшість громадян мріють опинитися на їхньому місці.
Ну блядство жеж. І непереборне. Українська Нація закінчилась. Кінець історії. Сумний, але хто нам лікар?"
Слава ЗСУ!
Шана небайдужим!
Десь так.
ВідповістиВидалити