Гоноратські анекдоти. Чорна душа Ігоря Чорного

Нагадаємо, що початково анекдот - це не вигадки, а парадоксальний та смішний випадок з життя, оброблений за допомогою літературних прийомів (каламбур, оксюморон, кононімія та ін.) за допомогою яких  розвінчуються і висміюються побутові, соціальні, політичні, інтимні стереотипи мислення та поведінки, інші  безглуздості в житті людини

Одного разу Сергій Дупак, коли в нього Іванов і Куліченко віджимали бізнес, побіг за допомогою до іншого, тоді ще котовського, можновладця. Той відповів йому: "Звернися до Чорного. Ти ж дружиш з ним. Чорний абсолютно у змозі вирішити усі твої проблеми"

Але Сергій до Чорного не звернувся. Просто сказав: "До Чорного я звертатися не хочу ні у якому разі"

І ось тільки тепер, після стількох років, ми зрозуміли приховану мотивацію Дупака.

Чорний звичайно не відмовив Дупаку. Він би сказав: "Звичайно, я тобі допоможу, бо я ж тепер твоя криша. Платитемеш мені щомісяця половину доходу" Або: "Звичайно, я тобі допоможу, але 50% свого бізнесу перепишеш на мою дружину Галку". І обов"язково додав би: "Кранами, камазами та іншою твоєю технікою мої фірми користуються безкоштовно"

До того ж Дупак родовим місцем відчував, що кришею чи 50% усе не обмежиться. Його бізнес просто буде привласнений Чорним або розкрадений. Інакше Гаріку немає сенсу зв"язуватися, не комільфо але ноблесс оближ. І дружба між ними не врятує Сергія від "тюрми та суми", від посміховиська серед своїх, від втрати справи життя.

А мораль "сей басни" такова.

Потвора Ігор Чорний сіє навколо себе руйнацію (тракторні бригади, м"ясокомбінат, Косянський став, магазини в Любашівці тощо безліч) цьому диявольському виродку у кайф руйнувати збудоване іншими, він звичайний збочинець із дитячою родовою сексуальною травмою. Його піврічного цигани назад мамі підкинули, тому що в таборі жахнулися, коли за декілька днів зрозуміли, якого вкрали виродка.