Відстукало 66 - вітаємо! Незважаючи, вітаємо!

КОТОВСЬКІ ПАРТИЗАНИ опинилися у шекотливій ситуації.

Начебто стукнуло 66 років з дня появлення на світ Божий тоді ще чистого немовляти, наче дотягнув він до цікавої дати, але як привітати зомбі?

З чим? З 66-річчям з дня народження, чи з 6-літтям з дня переродження?

А саме тоді, на святкуванні, хтось схожий на ... словом, міцної статури білявка, чи то з Піщанки, чи то з Казахстану, сипонула підпитому імениннику те зілля.

Але оскільки ми - люди, і люди шляхетні, навіть ворогів перед їх смертю цілуємо у лоб, - ми вирішили таки привітати.

І привітати щиро!

Анатоліє Павловичу, ми вітаємо вас із днем народження!

Анатоліє Павловичу, незважаючи на те, що ви зробили стільки зла членам нашого загону, незважаючи на те, що ви, на жаль, зараз у місті є головним злом, яке продукує усі інші очаги зла, ми усе ж таки хочемо побажати вам прийти до тями.

Ми ніколи не сядемо з вами за стіл перемовин, але ми бажаємо вам схаменутися.

Не для нас, нам від вас нічого не треба, ніяких пряників від вас ми не приймемо. Ніяке порозуміння чи замирення неможливе.

Ні, зробіть щось корисне для міста, для котовчан, для посполитого люду. Прийшов час, пане мере.

Ви ж не гірше нас знаєте, яка боротьба точиться зараз у місті, за ваше крісло. Які страшні люди мріють прийти до влади. Не переоцінюйте себе, але й не недооцінюйте, того, що ви можете зробити корисного.

Також ми беремо на себе сміливість вказати вам у цей святковий день на головну вашу ваду. Бо ваші лакузи вам про це ніколи не скажуть.

Ви, Анатоліє Павловичу, не вірите у Бога.

Тому й живете так, наче після смерті нічого, крім черв'яків, не буде, і треба нахапатися усього за життя.

І хоч кожному - по вірі його!, ми хочемо застерегти вас, Анатоліє Павловичу. Бог - є. Кожен з нас - крихітна частинка Його. Він усе бачить. Нічого неможливо приховати від Нього.

Можна від міліціянтів, прокурора, Опаристого.

Від Бога не можна.

Скільки зла викинеш у цей світ, стільки тобі й повернеться. Пам'ятайте про це. Не нас бійтеся.

А сьогодні ми бажаємо вам здоров'я, бажаємо здоров'я вашим дітям: Сашку і Альоні, Тамарі Анатоліївні, вашій матері, вашим онукам.

Грошей вам бажати не будемо - у вас їх занадто. Сексу теж. Бо коли ваше особисте життя набуває розмірів "занадто", у місті вівчарки приходять до влади.

Святкуйте, хай у цей день ви зможете спокійно обміркувати свій попередній шлях, і зрозуміти, що ви ще не встигли зробити для людей.

А ми, вічні вояки-козаки, хочемо нагадати вам, що завжди у історії каравани торговців йшли неушкодженими крізь лави бійців у розпал запеклого бою.

Слава Котовську! - Партизанам Слава!