Того дня, коли до нас приїхали “оунівці” мені вдалося поспілкуватися з ним. Уважно слухала його бесіду про події на Сході, забезпечення батальйону, ставлення до влади. Запамятала погляд “Янгола” - світлий, добрий, але твердий і безстрашний, його мову, яка була легкою, правильною, без суржику, лайки. Саме таким, до речі, я й уявляла собі “воїна світла” з пісні білоруського гурту про українських патріотів. Попри те, що ми щойно познайомились, видалось, що товаришуємо вже не один рік. Я подарувала "Янголу" свою улюблену й “щасливу” хустину-арафатку. Домовились із бійцем, що після закінчення війни він особисто мені її поверне. І вояк поїхав разом з “оунівцями”. Але спогад залишився. Журналістська допитливість не давала спокою. Хто ж він, оцей “Янгол”? Завдяки різним джерелам вдалось дізнатись про “Янгола” чимало цікавого та захоплюючого.
Справжнього імені бійця, звісно, не називатиму. Він - журналіст, письменник, родом з Одещини. Цей вояка вже 8 місяців живе у ритмі війни, саме стільки часу виконує свій патріотичний обов´язок: три місяці - проходив вишкіл, і п´ять місяців воює за Батьківщину. Як мені розповів захисник, він ніколи ніде не служив і жодного разу не тримав у руках зброю. Та, звісно ж, справжній патріот не зможе сидіти, склавши руки, й спостерігати, як московське лезо безжально розтинає рідну землю. Й чоловік вирішив іти на фронт. Захищати Батьківщину хотів із добровольчим батальйоном, бо вважає їх єдиними боєздатними підрозділами. В Інтернеті знайомився із добровольчими батальйонами, шукав близький для свого духу. Так знайшов батальйон ОУН. Розповідаючи про нього, наголошує на добрій, щирій атмосфері між побратимами, віддає належне й своєму командиру Миколі Коханівському. Каже, це - справжній командир, який у найскладніших ситуаціях - завжди поруч. Коли батальйон проводить якусь операцію - комбат Коханівський там, де повинен бути - на передовій. Сьогодні, як зізнається "Янгол", - "цей батальйон став моєю сім´єю і я жодного разу не пошкодував, що обрав саме ОУН. Я відчуваю, що саме тут займаюсь своєю справою. Що я дійсно потрібен Україні."
“Янгол” багато розповідав мені про війну. Так, саме про війну. Бо ж наголошував вояка на тому, що це вже давно не АТО - це реальна війна. Цю війну “Янгол” називає дивною, бо ж попри всі домовленості та перемир´я, на них щодня летять снаряди, тривають обстріли із гранатометів, мінометів, кулеметів. - Цю дивність розуміє той, хто опинився на війні, хто бачить як стримуються наші наміри, вміння та бажання воювати і захищати рідну землю, - стверджує “Янгол”. - Так, багато ще незрозумілостей у цій боротьбі. Але наша справа - чесно виконувати свій обов´язок: військовий, громадянський, національний. Бо батальйон ОУН є батальйоном українських націоналістів. Ми тут воюємо за український народ, і виконуємо свій обов´язок, - каже боєць.
