Толіка Іванова не поважають навіть подєльніки. А ми наступаємо на ресурси

Мер Анатолій Іванов, із клану Понепалюків, хитровиїбаний рейдер, вбивця і кадебешник, віджимає міські підприємства, організуючи штучні банкрутства. Так було із більшістю Подільських підприємств, М'ясокомбінат, Цукровий завод тощо.

Наразі метою підара Толіка у якості останнього хапка є Базар та ритуальна служба мерії. Але, швидше за усе, ці комунальні підприємства він банкрутить не для себе, а для свого уявного наступника у священому кріслі, в якому він вбачає Таньку Плойку-Понепалючку. У якості хабаря за свою спокійну старість. Ці підприємства мають працювати у кишеню Плойки та їхнього спільного клану.

Хуй вам два рази на рило.

Іванов, чи не являється тобі уві снах дух Івана Степановича? Ні, не Мазепи. Іншого Івана Степановича, якого ми, ще хлопчаками, поважали. Якого ти вбив. Бо хотів повної влади у місті.

Тепер ти у цьому положенні: заважаєш невідворотньому процесу зміни фінансових еліт!, намагаєшся нав'язати своє старече уявлення майбутньому українського міста.

Ти - поц, Толік! Кончений тупий поц.

Ти здохнеш швидко, не так, як твоя матінка. За твої гріхи відповідатимуть Саша і Альона. Страшно відповідатимуть.

Бо вони користувалися твоєю підлістю, перегоняючи її у дзвінку монету і "Лексуси". Тож усе справедливо.