Війна - війною, а мистецтво - за розкладом!
Презентуємо Вам, наші шановні вишуканіі читачі, новий вірш бійця нашого загону, поета Василя Білого. Чи то його прізвище, чи то світоглядна схильність зіграла свою роллю, але він пише лише "білі вірші". Боєць Василь каже, що "мама мила раму, рама мила маму" він не пише. І сутність поезії не у римах, а у данному поетові Богом погляді на світ і суспільство.
Тож нещодавно у лісі, недалечко від партизанської криївки, біля багаття, наш поет прочитав нам свій новий "білий вірш". Реакцією бійців були бурхливі оплески, що перейшли у овації!
Ми вирішили ознайомити мешканців Подільської громади із цим витвором мистецтва
Свиня може носити Армані,
Свиня може носити Бріоні,
Свиня може пахнути Шанелю,
Але пердить він все одно,
як свиня
Свиня може купити Рейнж-Ровер,
Свиня може поїхати в Боркен,
Свиня може трахати жінку поліцая,
Але пердить він все одно,
як свиня
Але на свиней та на їхню сутність можна дивитися під різним кутом. Це яскраво довів і продемонстрував у своєму вірші наш земляк, воїн-доброволець і поет Олександр Ярошенко (Янгол). Насолоджуємося:
В Україні, ах, в Україні
Небо сине, житечко високе.
Вгодовані рожеві свині
На сонці гріють свої боки.
Щасливе рохкання, як співи,
Наповнює повітря зранку.
В багнюці ніжать своє тіло,
Приймаючи цілющі ванни.
Вони стають як сніг грудневий
Брудними плямами покриті.
В них п'ятаки блідо-рожеві.
І закарлюкою хвости їх.
Їх гордовитая осанка
Милує око всіх тубільців.
До них пошана незрівняна
У серці кожного вкраїнця.
Людей урятували свині
Під час татарської навали.
Про героїзм той і понині
Не відає майбутнє сало.
Коли ж у січні помирає
Свиня у славнім ритуалі,
Душа її не відлітає,
А жолуді шукає далі.
І вчаться в свиней наші люди
Простому правилу корита:
Де б ти не був, потрібно всюди
Набити черево досита.
В Україні, ах, в Україні
В багнюці ніжаться повсюди
Вгодовані рожеві свині.
А може здичавілі люди?
Отожбо, як каже котовська партизанка Зв'язкова Орися.
Діференціюємо, земляки, діференціюємо
Нормас!
ВідповістиВидалити