середа, 12 листопада 2025 р.

Виповз із п...зди і насмішив усіх. Юрік Тищенко. (ФОТО)

Вчора святкував свій день виповзання на світ головка (згідно зросту!) Ананьївської громади Юрій Кефір Тищенко. Багато осіб його привітали вже зранку (про це нижче!), але ми хочемо розповісти про головне для нього привітання, від матері його дітей. 

Пані Христина (Крістіна) зараз перебуває у божевільні, тому не може вручити квіти особисто Кефіру і його новій дружині, тож ми передаємо вітання від неї на шпальтах нашого видання (до якого приєднуємося!)

"Коханний Кефірчику, ацидофільний мій! Кожаний мій котику мурчащий, шлю тобі полум'яний привіт із дурки, де я опинилася твоїми стараннями, завдяки твоїй великій і ніжній турботі про мене. Більше аніж про мене ти турбуєшся тільки про крадені машини і фермерів, яких ти поставив на лічильник. То велика честь для мене бути таким бажаним об'єктом твоєї турботи!

У мене усе дуже добре. Обслуговуючий пересонал у нас дуже гарний. У мене навіть роман з одним вусатим санітаром виник. Він дає мені цукерки. Бо ти ж мені у дурку ніяких смаколиків не присилаєш, ані налісників, ані вертут. Але я все-одно люблю тільки тебе, мій фермерський дар солоденький!

Бажаю тобі підрости! У званні, будеш пане полковнику мій мутноокий! І то фігня, що ти бухаєш вдома, а не стріляєш з окопа під Покровськом, ти ж не виїздивши з Ананьїва примудрився із мусорського майора стати військовим підполковником! Броня крєпка і танкі наши бистри!

Запам'ятай, я - твоє єдине кохання! Занотуй для ясності, бо відомий тобі ніж, при обшуку санітари не знайшли, я його надійно сховала.

Посилаю тобі у подарунок пачечку таблеток "Гідазепам", які я з'економила, не ковтала, а складала в труси, аби тебе привітати на День народження!

Цілую пристрасно, мій однопроцентний Кефірчику! Твоя навіки Крістіна


П.С. Кефірчику не ображайся, що я анонімно полаяла тебе у коментах на моєму улюбленому сайті, зла була, а коли зла, я завжди говорю правду!"

Ми просльозилися. І не крокодилячими сльозами, а справжніми скупими чоловічими. 

Отаке кохання, навіть на відстані, навіть із дурки, навіть між катом і його жертвою. Просто "Нічний портьє" якийсь.

І не дивно, бо багато не менш поважних осіб привітало сьогодні зранку справжнього підполковника. Вишукувались у фейсбучний стрій і як почали вітати, аж гай за вухами шумів.

Привітали Тищенка військові, навіть сам генерал!


Не забули про нього і іноземні представники, зокрема Труханов!

Також Юру Тищенка привітало і Подільське відділення ЛГБТ на чолі з Сашею Таранюком!

Привітали і окремі діячі нашої пекельної дійності! Гриша Діденко і Свиня Албанський.

Привітала військова адміністрація Подільського району.

                    Дуже зранку, як бачите, Ну просто вперлися, аби бути найпершими привітальниками

Не забули й колеги, кубинська наркомафія із Флориди!

І уся Ананьївська громада щиро вітає Юріка Кефіра!

Ну й вітають і Партизани!

Юрец-Кефірєц, продовжуй смішити людей і Бога, бо скоро тобі доведеться смішити чортів. На концерті Кобзона, другим номером, на подпєвках

субота, 8 листопада 2025 р.

Поетична пауза на КОТОВСЬКИХ ПАРТИЗАНАХ! Бійці навколо багаття! (ФОТО)

Війна - війною, а мистецтво - за розкладом! 

Презентуємо Вам, наші шановні вишуканіі читачі, новий вірш бійця нашого загону, поета Василя Білого. Чи то його прізвище, чи то світоглядна схильність зіграла свою роллю, але він пише лише "білі вірші". Боєць Василь каже, що "мама мила раму, рама мила маму" він не пише. І сутність поезії не у римах, а у данному поетові Богом погляді на світ і суспільство.

Тож нещодавно у лісі, недалечко від партизанської криївки, біля багаття, наш поет прочитав нам свій новий "білий вірш". Реакцією бійців були бурхливі оплески, що перейшли у овації!

Ми вирішили ознайомити мешканців Подільської громади із цим витвором мистецтва

Свиня може носити Армані,

Свиня може носити Бріоні,

Свиня може пахнути Шанелю,

Але пердить він все одно, 

як свиня


Свиня може купити Рейнж-Ровер,

Свиня може поїхати в Боркен,

Свиня може трахати жінку поліцая,

Але пердить він все одно, 

як свиня

Але на свиней та на їхню сутність можна дивитися під різним кутом. Це яскраво довів і продемонстрував у своєму вірші наш земляк, воїн-доброволець і поет Олександр Ярошенко (Янгол). Насолоджуємося:

В Україні, ах, в Україні

Небо сине, житечко високе.

Вгодовані рожеві свині

На сонці гріють свої боки. 

 

Щасливе рохкання, як співи,

Наповнює повітря зранку.

В багнюці ніжать своє тіло,

Приймаючи цілющі ванни. 

 

Вони стають як сніг грудневий

Брудними плямами покриті.

В них п'ятаки блідо-рожеві.

І закарлюкою хвости їх. 

 

Їх гордовитая осанка

Милує око всіх тубільців.

До них пошана незрівняна

У серці кожного вкраїнця. 

 

Людей урятували свині

Під час татарської навали.

Про героїзм той і понині

Не відає майбутнє сало. 

 

Коли ж у січні помирає 

Свиня у славнім ритуалі,

Душа її не відлітає,

А жолуді шукає далі. 

 

І вчаться в свиней наші люди

Простому правилу корита:

Де б ти не був, потрібно всюди

Набити черево досита. 

 

В Україні, ах, в Україні

В багнюці ніжаться повсюди

Вгодовані рожеві свині.

А може здичавілі люди?