пʼятниця, 15 травня 2015 р.

Воїн, що ламає хребет імперії зла

У минулому номері "Голосу Прикарпаття" ми розповідали про візит бійців батальйону ОУН на наші терени. Й обіцяли, що опублікуємо розповідь про одного з вояків ОУН із позивним "Янгол".

Того дня, коли до нас  приїхали “оунівці” мені  вдалося поспілкуватися з ним. Уважно слухала його бесіду про події на Сході, забезпечення батальйону, ставлення до влади. Запамятала погляд “Янгола” - світлий, добрий, але твердий і безстрашний, його мову, яка була легкою, правильною, без суржику, лайки. Саме таким, до речі, я й уявляла собі “воїна світла” з пісні білоруського гурту про українських патріотів. Попри те, що ми щойно познайомились, видалось, що товаришуємо вже не один рік. Я подарувала "Янголу" свою улюблену й “щасливу” хустину-арафатку. Домовились із бійцем, що після закінчення війни він особисто мені її поверне. І вояк поїхав разом з “оунівцями”.  Але спогад залишився.  Журналістська допитливість не давала спокою. Хто ж він, оцей “Янгол”?  Завдяки різним джерелам вдалось дізнатись про “Янгола” чимало цікавого та захоплюючого.

Справжнього імені бійця, звісно, не називатиму. Він - журналіст, письменник, родом з Одещини.  Цей вояка вже 8 місяців живе у ритмі війни,  саме стільки часу виконує свій патріотичний обов´язок: три місяці - проходив вишкіл, і п´ять місяців воює за Батьківщину. Як мені розповів захисник, він ніколи ніде не служив і жодного разу не тримав у руках зброю. Та, звісно ж, справжній патріот не зможе сидіти, склавши руки, й спостерігати, як московське лезо безжально розтинає рідну землю. Й чоловік вирішив іти на фронт. Захищати Батьківщину хотів із добровольчим батальйоном, бо вважає їх єдиними боєздатними підрозділами. В Інтернеті знайомився із добровольчими батальйонами, шукав близький для свого духу. Так знайшов батальйон ОУН.  Розповідаючи про нього, наголошує на добрій, щирій атмосфері між побратимами, віддає належне й своєму командиру Миколі Коханівському. Каже, це - справжній командир, який у найскладніших ситуаціях - завжди поруч. Коли батальйон проводить якусь операцію - комбат Коханівський там, де повинен бути - на передовій. Сьогодні, як зізнається "Янгол", - "цей батальйон став моєю сім´єю і я жодного разу не пошкодував, що обрав саме ОУН. Я відчуваю, що саме тут займаюсь своєю справою. Що я дійсно потрібен Україні."

“Янгол” багато розповідав мені про війну. Так, саме про війну. Бо ж наголошував вояка на тому, що це вже давно не АТО - це реальна війна. Цю війну “Янгол” називає дивною, бо ж попри всі домовленості та перемир´я, на них щодня летять снаряди, тривають обстріли із гранатометів, мінометів, кулеметів. - Цю дивність розуміє той, хто опинився на війні, хто бачить як стримуються наші наміри, вміння та бажання воювати і захищати рідну землю, - стверджує “Янгол”. - Так, багато ще незрозумілостей у цій боротьбі. Але наша справа - чесно виконувати свій обов´язок: військовий, громадянський, національний. Бо батальйон ОУН є батальйоном українських націоналістів. Ми тут воюємо за український народ, і виконуємо свій обов´язок, - каже боєць.

На запитання, що нам потрібно для перемоги, вояка запевнив: "Маємо все: і достатньо зброї, і бажання, і дух. Та, на жаль, зброя - на складах, - продовжує “Янгол”, - а бажання наші стримуються на верхах. Насправді ж ми воюємо краще за російську армію, бо в них немає того духу. І ми знаємо, за що воюємо, і це, звісно, не гроші. Ми захищаємо свою, Богом дану, землю, свою Україну. Ми не боїмось померти за неї".

Та попри все, на фронті бійці не забувають і про мистецтво, зокрема літературу. Шукаючи в Інтернеті інформацію про воїна ОУН "Янгола", натрапила на дуже цікаву річ. Виявляється, він створив на фронті поетичний клуб "Нічна сова". І в перервах між воєнними діями, поміж пострілами й зривами, вночі наші хлопці по своїх раціях слухають його - свого побратима “Янгола”, який читає свої ж вірші, і дякують йому за це. Декілька випусків, до речі, мені вдалось прослухати в Інтернеті. Скажу, що це зачіпає найглибші закутки душі. А коли під час читання чути реальні постріли - стає моторошно. І напрошується запитання, хіба можна перемогти тих, хто, сидячи в окопах, пише вірші, хіба можна перемогти тих, хто попри всю жорстокість, незрозумілість і нечесність цієї війни - не зневірився, а йде далі, хто читає вірші для своїх побратимів і тих, хто ще цю поезію бажає слухати, тих, хто за свою країну не боїться віддати найцінніше - життя? Таких воїнів не перемогти!...

І замість висновків:"…Я ж щасливий від того, що мені доводиться жити у цей час.  Я щасливий тим, що мені й нашому поколінню випала історична місія зламати хребет цій диявольській імперії, цій цитаделі всесвітнього зла. Виправити помилку наших пращурів, що заснували її на землях не придатних до життя людини.Війна зробила мене щасливим.І коли я у складі нашого добровольчого батальйону пройду парадом переможців по Червоній площі, я знову стану журналістом і письменником. І буду щасливим від того, що у моєму житті була ця війна…" - пише у своєму блозі боєць “Янгол”.

Любов КУРІЙ

http://holos-prykarpattya.com/VojinCshoLamaeHrebetimperijiZla

1 коментар:

  1. Здравствуйте . Правильно сказано , держитесь парни ! Украина с Вами , Вы не одни в этом аду, я надеюсь, что мы истинные Украинцы скоро дадим достойный отпор этим "королям шоколадного г*на и ВРских мух, кремлёвского раненого гиббона и им подобных" ... Спасибо парни, что вы есть Защитниками своей Родины ! Слава Україні ! Героям Слава !

    ВідповістиВидалити