Подільчани, майже усі, жертви "Стокгольмського синдрому". "Стокгольмський синдром" - це коли жертва виправдовує свого гнобителя, і навіть відчуває до нього теплі почуття.
З початку незалежності подільська влада у будь-яких особах, личинах і статусах безсоромно їбе котовчан-подільчан в усі щілини, мордує, грабує і принижує посполитих. А вони, як то кажуть, запопадливо "крєпчают" у своїй любові до влади.
Нє, подільчани - не мазохісти, подільчани - дуріки. Бо мазохісти тішаться від приниження, а дуріки - від латки. Ото залатали штани на сраці - і вже пани!
Їх впрягли в ярмо, а вони почувають себе панами! (Зручнісінько у них в голові усе облаштовано).
Але не усі, не усі. Є і в Подільську духовні хуторяни, вигнанці від мамкиної цицьки. Які то з циклопами воюють, то з мишами, пардон, крісамі, на кшталт начпола Олі Жуковського. Ані до якого берегу вони не прибиваються, ані у які обійми не прагнуть, бо будь-які обійми для них задушливі. Отак і чимчикують морями, до свого маяка, де мають намір збудувати свій Рим в Україні. Щоби королевство не було малувате і, як ті черевики з єврейського анекдоту, не тиснуло на улюблену мозоль.
От наш побратим друг Янгол калатає в усі дзвони, закликаючи позбутися земляків "Стокгольмського синдрому" у "рускомірному" виконанні. Як от у своєму останньому відеозверненні. Де закликав не бути піддослідними мишами, і не допустити створення "руского міра" на теренах Подільщини. (А його будують повним ходом!)
Дивимося:
На жаль, те, що робить друг Янгол - це виключення, яке лише підтверджує правило: у Подільську "рускій мір" - це продовження "Стокгольмського синдрому" подільчан.
П.С. Анекдот на гуманітарний десерт: "Ребе каже Абрамові: Абраме, ну чого ти не цінуєш свою Сару, сваришся з нею? Вона ж така гарна, усі люди про неї гарно відгукуються, усім вона подобається! Абрам знімає черевики, ставить їх перед ребе і каже: Ребе, гарні в мене черевики? - Так, Абраме, дуже гарні, дорогі черевики! - Ребе, вони усім подобаються! І тільки я знаю, як ці блядські черевики мені тиснуть!"
П.П.С. Анекдот на біс про Стокгольмський синдром: Бандит увірвався у хату, вбив дітей, побив чоловіка, згвалтував дружину, потім зібрав їх увесь крам у лантух, і перед тим, як піти з хати, глузуючи повісив над їхнім ліжком свою фотографію. Пройшло 30 років. Чоловік каже дружині: може знімемо ці фотографію над ліжком? Дружина: та ти що! Це ж наша історія!
Та їбали ми таку історію
Немає коментарів:
Дописати коментар