І свого не цурайтесь. "Свинеїда"

"І свого не цурайтесь..." як писав великий Кобзар.

Ми, редакція КОТОВСЬКИХ ПАРТИЗАНІВ і загін Котовських Партизанів, вже більше 10 років проводимо на шпальтах нашого видання не тільки журналістську, але й просвітницьку патріотичну діяльність, долучаючи наших читачів до кращих взірців сучасної української культури.

Поезії, прози, драматургії, музики, зображувального мистецтва.   http://kotpartizanen.blogspot.com/2023/04/blog-post_5.html

Бо тільки перемога на культурному фронті, тільки перемога у головах посполитих і молодого покоління дасть нам справжню перемогу над кацапом і перемогу над внутрішнім колаборантом, люмпеном і рагулем.

Саме тому, силами редакції, ми взялися за написання епічної поеми "Свинеїда". Про пригоди і злочини відомого персонажа паскудного рагуля Свині.

За прикладом Івана Котляревського ми публікуватимемо нашу безсмертну поему про смертну Свиню уривками, аби шановна публіка осмислила велич нашого задуму і ницість Свині

Розпочнемо з початочку:

Свиня був кнур смердючий дуже.

Смердів на весь свинячий хлів.

Пердів в труси, пердів в калюжу.

Ну, словом, увесь час пердів.

Раз пернув - і спалив він Трою,

Перетворивши в купу гною

Інфраструктуру і трубу,

Що людям воду подавала.

А потім розкотив губу

На все, що вказував майтала.

То був відомий всім засранець

і бепепешний підорас.

Поганий, мерзький, скверний ланець, 

Що з Скориків прибув до нас.

Ота припизжена Свиня,

Майно крала не навмання,

А тільки ласії шматочки, 

Де можна натрясти бабла.

Як комуналка, ринок, точки

Торгівлі і контейнера.

Ота Свиня тупоголова,

Весь час він тільки срав і крав.

Ну звісно ж, в голові - полова,

Бо мамою Чуприну звав.

Тож Задорожна, суча дочка,

Розкудкудакалась, як квочка,

Чуприну не любила - страх.

Давно уже вона хотіла,

Щоб гладка тушка полетіла

К хуям, і щоб і дух не пах.

                                                                         Підвид: хрюкодил пердячий

Далі буде... Повірте