Спочатку було, не Ісак породив Іакова, а комуністи породили Україну, потім були дніпропетровські, потім "час безвременья "сумських", потім були донецькі, потім "цукрові" вінницькі, зараз квартальні, але не держиморди. І, здається, наступає час одеських. Із вкрапленнями особливо талановитих і наглих від рівненських, дніпропетровських та донецьких у цій одеській козирній масті. Рівненські, звісно, недобрали жирку при Кравчукові, а от апетити дніпрян та дамбасців як у тієї Галі, що балувана.
Певне збіговисько так званих патріотичних прагматиків (це означає вкрасти, але так щоби гріха не було, працюють тонкіше, аніж хряк Порошенко) вирішило розпочати захоплення України з Одеської області. У практичній смєткі відмовити їм не можна: найбільша область за територією, одна з найбільших за населенням, одна з наймогутніших за промисловим потенціалом, одна з найпотужніших за сільськогосподарським потенціалом, практично монополіст серед морських курортів та ще й плавнях фламінго водиться і оселедець для форшмака у гирлі Дуная.
Тобто, це називається подивитися під ноги і підняти з землі те, що інші непомітили, або у своєму провинційному рагульстві не підняли до рівня дуже великого державного бізнеса. Передові підходи, усе на благо України та ІВК (не плутати з ІВЛ!, ІВК мозги вентелює!)
Здавалося б чому і ні? Справа підйомна! Ставка правильна! Після 2014 року одесити відчули себе певним форпостом України, Одеса ще більше розквітла в усіх відношеннях, що хлібом, що сіллю, що контрабандними порто-франками, перетворилася на одне іх потужніших і славних міст України, яке обожнює і шанує увесь український народ, Одеса стала позитивним брендом для усіх українців, одеські еліти подекуди вийшли на перші ролі в державі... Тож колонізація "одеськими" київських пагорбів ні у кого відрази і спротиву не викличе, а у кого викличе, того міністр охорони здоров'я одразу оголосить небезпечно хворим на короновірус, що потребує ізоляції у пантеоні героїв війни. Вот тебе еще медалька - и пошел отсюда прочь!
Але, завжди існує "але"... Російське долбокам'яне "но" ніколи не порівняється з українським гнучким усюдипроникаючим "але".
Майбутніми володарями, але сьогоднішніми маніпуляторами, керує не практицизм, а відчай. Адже стимулом для захоплення влади у державі може бути не тільки всепоглинаюча жадібність, але й повна жопа у справах, що перетікає у певний термін в американській тюрмі. Тому справу захоплення влади в Україні доводиться прискорювати і форсувати. Хоча поки ще з графіка дозволяє не вибиватися грамотна кадрова передвиборча політика в Одеській області, ну й, мабуть, по усій Україні. Але головний акцент - на Одещині!
Ідея десь правильна, або Революцію, або заколот, для того аби проект був успішним і стабільним в часі, краще починати знизу.
Шия завжди крутить головою, хоча синекуру завжди отримує голова, а шия лише потиличники.
Але ж прагматики завжди прагнуть не лаврів, а грошей. Не почестей і оплесків, а реальної влади і дружнього поплескування по плечу від світових жандармів.
Тож усе просто:
Бородата бабушка хоче стать бородатим дєдушкой, для цього в бубушки має відрости Одещина!
Тож наймають за гарні гроші і обіцянки смотрящего за силовими у Одесі пана Котляра і підбирають йому на майбутні посади у районах (громадах) достатньо кваліфіковані кадри із відринутих попередніми владами. Амбіція, професіоналізм і злість їхні козирі.
Як співав Висоцький: "ну і Дух - в амбицию! Стукнул раз - специалист, видно по нему!"
Котляревські, як прозвали їх у певних втаємничених колах, вже розгорнули бурну діяльність і отримали, окрім благословіння бабусі, перші транші.
Штаб одеських паличників-котляревських очолив одіозний Калинчук, слуга усіх господ при усіх режимах (колишній зелений активіст у Одесі)
Серьйозна команда, билять...
Тепер по Подільську і району: після провалу, невідворотнього, їхнього замаскованого ставленика Русліка Пітака, плани цієї "стаи товарищей" у Подільську і на Подільськ нам невідомі, чи ми робимо вигляд, що невідомі. Стосовно ж району усе гірше і більш занедбано.
У районі їнтереси "стаи товарищей" буде просувати і відстоювати відомий патріот і державник Володимир Синько, чим і редакція і загін, звісно, опечалені. Ми, звісно, чудово розуміємо свідомі і підсвідомі мотиви цієї тимчасовї співпраці, тимчасового супутництва, з боку Синька, але подібні мотиви можуть вилитися у недалекій і далекій перспективі дуже шкідливими наслідками для нашого рідного краю.
Та хіба цим хтось переймається, окрім безбашенно кармованих Котовських Партизанів?
Словом, беремо попкорн і дробовик і спостерігаємо.
Про усі повзучі поширення змови "зграї товарищей" які стосуються нашого краю ми, редакція КОТОВСЬКИХ ПАРТИЗАНІВ, будемо вчасно, всебічно і об'єктивно інформувати наших читачів. Слідкуйте з публікаціями! Буде весело, драйвово і страшно
Певне збіговисько так званих патріотичних прагматиків (це означає вкрасти, але так щоби гріха не було, працюють тонкіше, аніж хряк Порошенко) вирішило розпочати захоплення України з Одеської області. У практичній смєткі відмовити їм не можна: найбільша область за територією, одна з найбільших за населенням, одна з наймогутніших за промисловим потенціалом, одна з найпотужніших за сільськогосподарським потенціалом, практично монополіст серед морських курортів та ще й плавнях фламінго водиться і оселедець для форшмака у гирлі Дуная.
Тобто, це називається подивитися під ноги і підняти з землі те, що інші непомітили, або у своєму провинційному рагульстві не підняли до рівня дуже великого державного бізнеса. Передові підходи, усе на благо України та ІВК (не плутати з ІВЛ!, ІВК мозги вентелює!)
Здавалося б чому і ні? Справа підйомна! Ставка правильна! Після 2014 року одесити відчули себе певним форпостом України, Одеса ще більше розквітла в усіх відношеннях, що хлібом, що сіллю, що контрабандними порто-франками, перетворилася на одне іх потужніших і славних міст України, яке обожнює і шанує увесь український народ, Одеса стала позитивним брендом для усіх українців, одеські еліти подекуди вийшли на перші ролі в державі... Тож колонізація "одеськими" київських пагорбів ні у кого відрази і спротиву не викличе, а у кого викличе, того міністр охорони здоров'я одразу оголосить небезпечно хворим на короновірус, що потребує ізоляції у пантеоні героїв війни. Вот тебе еще медалька - и пошел отсюда прочь!
Але, завжди існує "але"... Російське долбокам'яне "но" ніколи не порівняється з українським гнучким усюдипроникаючим "але".
Майбутніми володарями, але сьогоднішніми маніпуляторами, керує не практицизм, а відчай. Адже стимулом для захоплення влади у державі може бути не тільки всепоглинаюча жадібність, але й повна жопа у справах, що перетікає у певний термін в американській тюрмі. Тому справу захоплення влади в Україні доводиться прискорювати і форсувати. Хоча поки ще з графіка дозволяє не вибиватися грамотна кадрова передвиборча політика в Одеській області, ну й, мабуть, по усій Україні. Але головний акцент - на Одещині!
Ідея десь правильна, або Революцію, або заколот, для того аби проект був успішним і стабільним в часі, краще починати знизу.
Шия завжди крутить головою, хоча синекуру завжди отримує голова, а шия лише потиличники.
Але ж прагматики завжди прагнуть не лаврів, а грошей. Не почестей і оплесків, а реальної влади і дружнього поплескування по плечу від світових жандармів.
Тож усе просто:
Бородата бабушка хоче стать бородатим дєдушкой, для цього в бубушки має відрости Одещина!
Тож наймають за гарні гроші і обіцянки смотрящего за силовими у Одесі пана Котляра і підбирають йому на майбутні посади у районах (громадах) достатньо кваліфіковані кадри із відринутих попередніми владами. Амбіція, професіоналізм і злість їхні козирі.
Як співав Висоцький: "ну і Дух - в амбицию! Стукнул раз - специалист, видно по нему!"
Котляревські, як прозвали їх у певних втаємничених колах, вже розгорнули бурну діяльність і отримали, окрім благословіння бабусі, перші транші.
Штаб одеських паличників-котляревських очолив одіозний Калинчук, слуга усіх господ при усіх режимах (колишній зелений активіст у Одесі)
Серьйозна команда, билять...
Тепер по Подільську і району: після провалу, невідворотнього, їхнього замаскованого ставленика Русліка Пітака, плани цієї "стаи товарищей" у Подільську і на Подільськ нам невідомі, чи ми робимо вигляд, що невідомі. Стосовно ж району усе гірше і більш занедбано.
У районі їнтереси "стаи товарищей" буде просувати і відстоювати відомий патріот і державник Володимир Синько, чим і редакція і загін, звісно, опечалені. Ми, звісно, чудово розуміємо свідомі і підсвідомі мотиви цієї тимчасовї співпраці, тимчасового супутництва, з боку Синька, але подібні мотиви можуть вилитися у недалекій і далекій перспективі дуже шкідливими наслідками для нашого рідного краю.
Та хіба цим хтось переймається, окрім безбашенно кармованих Котовських Партизанів?
Словом, беремо попкорн і дробовик і спостерігаємо.
Про усі повзучі поширення змови "зграї товарищей" які стосуються нашого краю ми, редакція КОТОВСЬКИХ ПАРТИЗАНІВ, будемо вчасно, всебічно і об'єктивно інформувати наших читачів. Слідкуйте з публікаціями! Буде весело, драйвово і страшно
Ого! Глубоко копнули.
ВідповістиВидалитиМда... ситуевина...
ВідповістиВидалитиХрен редьки не слаще(((
ВідповістиВидалитиЖулікі они!
ВідповістиВидалити