Святкуємо НАШІ Свята! Юрій Липа

Сьогодні день народження найславетнішого українця, нашого земляка, одесита Юрія Липи. Поета, публіциста, філософа, геополітика, лікаря. Вбитого (закатованого) в 1944 році червонопузими "визволителями" України.

В Подільську немає вулиці Юрія Липи,як і немає вулиці Євгена Чикаленка, ще одного нашого найславетнішого земляка. Подільські сєпари чинять вшануванню видатних українців шалений опір, натомість вшановуючи катів України і українського народу.

Значить скоро в нашому місті буде площа Повішених сєпарів, вулиця Розстріляних корупціонерів, тупік Ряжених кізяків, провулок Потєшних ветеранів, рипа (яр) московського патріархату та інших бакінських комісарів на гіляці.

А сьогодні Котовські Партизани схиляють голови перед думками Вчителя!

"... В чому була вісь духовності Міста?
Мусіла б бути така думк така синтеза відчуття життя, що заступала б усі спокуси відділення, приєднання до чужих вір і звичаїв, покуси вигідного життя серед туранських земель чи потяг до високих місць у молодих західних державах. Мусіло б бути щось, що дозволило тим людям так легко умирати прід прапорами і знаками Києва?
Отже, така легка смерть може бути тільки з переконання, що ніде життя не виявляє себе досконаліше, довершеніше, як в культурі й цивілізації Руського Міста.
Зрештою, уміння вмирати за щось своє - цього ще замало в будові духовності. Духовність Києва мала в собі на початку вже зародки чогось, що приневолювало одиниці до, може, найтяжчого, до переборювання себе, до підпорядкування себе якійсь духовій і реальній єрархії. Най амбітніші постаті самохіть ставали щаблями єрархії, бо інакше та єрархія не була б довший час такою міцною.. Мусіло бути глибоке і повне відчуття постаті володаря в тих будівничих нової культури. Якийсь ідеал людини стояв перед духовими очима будівничих Києва. Ідеал, тип - такий сильний і такий виразний, що вони, живі люди, почували себе тільки функцією, рисою, однією з чинностей тієї Довершеної Людини, а цілий збірний організм Києва, цілу його складну єрархії вважали за найвідповідніший вислід тієї людини.
... І це препишне і глибоке почуття свободи, волі лежить в глибині духовости Києва, Вічного Міста, лежить в глибині його великої культури. Тільки при такім відчуванні світу можна накладати на себе найбільші обов"язки, ставити завдання матеріяльні і духові, творити і здобувати.
... Найважливіше в занепаді Києва, Вічного Міста, - це заламання духовости його еліти.. Не воєнні невдачі, не пожари складів і церков - лише занепад духа. Не брак людей, а брак ЛЮДЕЙ. Як це сталося?
...Істотою того побуту, центральною подією, віссю забав і втіх був бенкет....
... Зрештою, не лише серед жінок була продажність. "Як взагалі у кожнім торговім місті, де люблять багатство, де своєрідний комфорт ставлять понад усе, і людина в Києві ставала продажною...
... В пам"яті сусідів і самих українців залишилися постаті цих людей бенкету, лицарів уживання життя. Ненажери іі п"яноголови, хвальки і шибайголови, джигуни і бабодури - їх не бракувало серед киян. Джигунство було в пошані...
...Провідні групи русичів проводять в століттях занепаду моральности Києва боротьбу за трон як боротьбу передовсім за матеріальні користі, як символ життєвої вигоди, бенкет.
...Правда, народ Києва не став рабськи покірний, але зате признавав кожну незаконну владу, коли його приманили матеріяльним вигодами.
... Бо хоч зісталось багато війскових, багато адміністраторів і дипломатів, але вже не було духа володарів,будівничих, законодавців.
... Лише то вже не буде історією Міста, великого своєю культурою, енергією, розмахом, одним словом - характером.
...Еліта Києва порозбредалася по окраїнах, по князівствах суздальских, литовських, молдавських. Нема голоду, що їх кликав би назад до Міста. Не звав їх до себе великий зміст ..."

Слава Україні! Святкуємо українські Свята на українській землі!