"...Ми ж розумінням ставимося до того, що рідні злочинця намагаються підкуповувати постраждалих чи суд, аби звільнити свого родича від карної відповідальності. Ми не засуджуємо їх, не відвертаємося, вітаємося при зустрічі, навіть співчуваємо, наче постраждалим. Забуваючи, що це саме вони виховали злочинця. Своєю недбалістю, призирливим ставленням до оточуючих, моральною непербірливістю, спопеляючим бажанням до збагачення будь-яким чином вони підштовхнули того хто поряд до скоєння злочину. Що ганьби заслуговують і вони. І їх намагання врятувати паршиву вівцю. Намагання, яке розбестить злочинця остаточно.
Як зараз бачу оту картинку: Тарас Бульба вклоняється низенько на усі чотири боки та мовить: "Вельмишановне панство, козацьке товариство, звичайно, мій син вчинив негарно, але кохання його помислами правило, свята любов до жінки керувала! Врахуйте його характеристику: не курив, не пиятчив, до церкви ходив! Відчуваю ваш біль, як свій, але й ви згляньтеся на мої батьківські почуття! Візьміть до уваги усі мої колишні заслуги, сиве чоло моє вшануйте! Вбитих ним козаків вже не повернеш, а він людина молода, йому ще жити-та-жити, онучків старому Тарасові на радість подарувати! Згляньтеся на пом"якшувальні обставини! Із кожним ж таке може трапитися! Хто без гріха, щоби до інших високі вимоги окреслювати?!"
Можете уявити собі таке, правнуки погані?..."
Сергій Левитаненко (Янгол) "Український Лаокоон"
https://www.facebook.com/sasha.yangol
Немає коментарів:
Дописати коментар