Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день.
Кулі примхливі, як дівчата,—
вибирають найкращих.
Підлість послідовна, як геометрія,—
вибирає найчесніших.
В'язниці гостинні, як могили,—
вибирають неприборканих.
Криваві жоржини ростуть над шляхом у вічність.
Тріпочуть під вітром короткі обривки життя.
І тільки подвиг людського духу
доточить їх до безсмертя.
Ліна Костенко
Немає коментарів:
Дописати коментар