У перервах між боями. Насолоджуємося високою поезією

Перед воротами Едема
На сонці гріються коти.
Їх двоє. І вони емблеми
Того, що нітило завжди,

Бентежило твою уяву,
Твій мозок плющило ущент,
Буцімто в оркестровій ямі
Збожеволілий диригент.

Вони грайливі, наче рими,
І мокрі в них завжди носи.
Той чорний - забобонів символ.
І білий - втілення краси.

Сергій Левитаненко, Поет