У перерві між боями: насолоджуємося високою поезією!

Як умру - то поховайте мене в Мозамбіку.
Нехай вимастять смолою мою білу пику,
Хай натруть мій труп екстрактом з гнучкої ліани,
І отходную читають чорнії шамани.

І салютом нехай будуть постріли із луків,
Вони тихі та разючі, як життєва мука.
Хай обкладуть постамент мій бамбуковим листям.
Наостаннє, замість рака, хай цецешка свисне!

Буду я дивитись в небо мертвими очима.
І не зможу ворухнути міцними плечима.
І могутняя Замбезі понесе у вирій
Пліт з колишнім українцем, сиротою з сиріт.

А в цей час десь в Україні рясний дощик пройде.
І підніме очі вгору якийсь-небудь пройда.
Пожартує він, дотепник, про природу мокру:
"Мабуть, в африканських джунглях

Сергій Левитаненко, Провідник Гурту поетів-втікачів "Кульгаве Число"