Як умру - то поховайте мене в Мозамбіку.
Нехай вимастять смолою мою білу пику.
Хай натруть мій труп екстрактом з гнучкої ліани.
І отходную читають чорнії шамани.
І салютом нехай будуть постріли із луків.
Вони тихі та разючі, як життєва мука.
Хай обкладуть постамент мій бамбуковим листям.
Наостаннє, замість рака, хай цецешка свисне!
Буду я дивитись в небо мертвими очима.
І не зможу ворухнути міцними плечима.
І могутняя Замбезі понесе у вирій
Пліт з колишнім українцем, сиротою з сиріт.
А в цей час десь в Україні рясний дощик пройде.
І підніме очі вгору якийсь-небудь пройда.
Пожартує він, дотепник, про природу мокру:
"Мабуть, в африканських джунглях щось велике здохло!"
Сергій Левитаненко, Провідник Гурту поетів-втікачів "КульгавеЧисло"
Немає коментарів:
Дописати коментар