Гоноратські анекдоти 2

Цікавий мер дуже любить безпритульних собачок. Тому їх в нашому місті розвелося дуже багато, майже стільки, скільки грошей у кишені цікавого мера. Але йому все мало!  І грошей, і собачок! Вирішив він усіх безпритульних собачок із усієї області до нашого міста звезти! Він би їх цілував, викохував і особисто годував цукровими кісточками.

Вже собачки почали пускати слину на мерові кісточки, та спало цікавому мерові на думку - бо він ж, їй-бо, цікавий мер! - що подібне марнотратство залишить без цукрових кісточок хлопця з Гонорати та німкеню з Казахстану! 

Годує тепер з руки цікавий мер двох своїх вірних псів, а вони перед ним на задніх лапах поперед одного стрибають та танцюють краков’як!

                                          ____________

 Дивовижний чаклун хлопець з Гонорати. Такі дива творить, що простим людям зась!

Якось, під час виборів за правильного кандидата, приїжджає  він на виборчу дільницю та й надає, м’яко скажемо, критику голові дільниці. Мовляв, дві години до закриття та підрахунку лишилося, а у тебе лише сорок відсотків електорату проголосувало! А  цікавий мер наказав, аби ми п’ятдесят відсотків здолали! Бо правильний кандидат образиться! Давай, каже, вкинемо оцей пухлий стос бюлетенів  в оту виборчу опломбовану скриньку!

Голова - не дурний! Каже: "Я за грати не хочу!" Почухав довбешку хлопець з Гонорати та й пішов чаклувати, бо чаклунство, на відміну від фальсифікацій, законом не заборонено.

І що би ви, вельмишановне панство, думали? Сталося диво!

Жоден виборець більше на ділянку на зайшов, а при підрахунку виявилося, що проголосував 51 відсоток виборців!

Отакий великий Мерлін-Підрахуй наш хлопець з Гонорати!

                                          ____________

 Будував якось дідок-водовоз із Старої Кульни дачу цікавому меру. Туалет побудував, альтанку. Щоби було де цікавому меру посидіти, своїм розумом помилуватися.

Зігнав дідок-водовоз із Старої Кульни робітників з водокачки, як кріпаків, безкоштовно будувати окраси дачі цікавого мера. Бо цікавий мер ні за що не платить, тільки у інших грошей вимагає за велике щастя жити з ним поряд!

Цілісінький день відпрацювали робітники на дачі цікавого мера  Не погодували їх навіть, бо навіщо холопам їсти? Начальство сите, значить, і кріпаки – безмежно щасливі!

А ввечері приїхав цікавий мер роботу приймати. І кріпаків-робітників відігнали за сто метрів, щоби цікавому меру в очі не впадали, пасторальну картинку туалету не псували!

Бо ж відомо, що після роботи кріпаки брудні і неохайні! А цікавий мер – великий естет, витончена натура із оскаженіло розвиненим художнім смаком.

Щастя наше!

 

Рудий Панько та зграя товаришів